Серце козацької вольниці

Доля подарувала мені щастя народитися в місті, окутаному славетною історією, де віками гартувалася воля, де й тепер загартовується криця життєдайності й незмінного вікового бажання причащатися її цілющою снагою

Запоріжжя, Хортиця, Великий Луг… Ця тріада поєднує минуле й сучасне, створює місток пам’яті, боротьби й неймовірного бажання жити в мирі…

Щемливі сум’яття полонять серце, коли доторкаєшся до струн Хортиці, місцини, яка наповнює єство неймовірним бажанням пізнавати, занурюватися в таїни її душі. Щораз, коли випадає нагода навідатися до неї на гостину, здається, до добре знайомої, по-новому відкриваєш її вікову сутність…

Свідками історичної пам’яті є кургани, які роками стережуть стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести на Скіфському шляху.

Пізнаючи історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», прокручую стрічку часу, в якій кадр за кадром переді мною постають лицарі волі й завзяття: Северин Наливайко, Іван Сулима, Богдан Хмельницький…

…Ступивши на «Тарасову стежку», переносишся в літо 1843 року, де за легендою 29-річний Тарас Шевченко створив твори, в яких згадується Хортиця, Великий Луг… Мандруючи островом, здається, що ти мандруєш Україною, бо недарма говорять, що унікальність його в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх природних зон України.

Хортиця… Колиска козацтва… Оплот волі… Туристична мека… Живий зв’язок між минулим і сучасним. Невичерпне джерело пам’яті, яке потужно б’є в серці козацької вольниці й напуває кожного, хто прагне волі, хто стоїть за неї. Молодь осмислено вивчає українську новітню історію і свідомо виписує рядки життєствердження острова волі, що століттями містить нерозгадану таємницю життєдайності, цілющості.

Я зціляюся духом легендарної Хортиці й гордий тим, що маю можливість доторкнутися до святая святих української духовності.

Олексій КОРИЦЬКИЙ