Старововчинецький музей: тисячі писанок, колекція ікон та секрети побуту буковинців

Педагог, директор школи, засновник Старововчинського ліцею, керуючий на громадських засадах краєзнавчим музеєм села Старий Вовчинець - все це про людину, завдяки якій зараз у Чернівецькій області існує унікальний музей. Впродовж 50 років життя Іван Касіянович Топало, на честь якого названо цей музей, збирав експонати та створював тематичні експозиції різних епох

Музей у селі Старий Вовчинець розташований в декількох будівлях, зведених свого часу спеціально під школу. Споруди стоять на кам’яному фундаменті, побудовані з витриманого дерева й обкладені якісною цеглою. В музеї — незвично великі світлі вікна, зроблені на віки.

При вході на територію музею вас одразу зустрічає невеличка хатинка, чи, як кажуть місцеві жителі, – хичина. В ній можна побачити побутові речі, які були необхідні мешканцям села у 20-му столітті: кухонні принади, дерев’яний та глиняний посуд, образи, більш ніж 100-річної давнини, верстат, одяг, розшитий лелітками (паєтки — прим. ред.) та міліметровим хрестиком, взуття, прикраси та інше. Засновник музею Іван Топало зібрав велику колекцію тарілок, яка налічувала аж 300 екземплярів. Частина цієї колекції також знаходиться в «хичині».

Буковинський етнографічний музей зберігає в своїх стінах унікальний колорит українського народу та відображає історію культурного життя країни. Його особливістю можна вважати те, що кожен відвідувач може не тільки побачити рідкісні речі і послухати їх історію, а й доторкнутися та навіть приміряти їх.

Також у музеї є кімнати, присвячені директору та засновнику Старововчинського ліцею та музею на його базі, Івану Топало. Ці музейні приміщення за інтер’єром максимально наближені до домівки Івана Топало. Тут можна знайти дитячі фото, одяг, роботи, фото нагород, а також речі його мами.

Топало Іван Касіянович (1934 — 2015)

Педагог, директор та засновник Старововчинського ліцею, завідувач відділу екскурсійної та музейної роботи Глибонького ЦТКСЕУМ, громадський діяч, організатор та директор етнографічного музею в селі Старий Вовчинець.

«Він ніколи нічого не викидав, бо знав – кожна річ це частина спогадів, які складають картину життя людини. І ця картина може
бути цікавою іншим», — розповідає колишня учениця, а нині директор музейного закладу в Старому Вовчинці на громадських засадах, методист Глибоцького центру туризму і краєзнавства Ольга Вінтоник.

Відвідувачі музею можуть на власні очі побачити зали з воєнними згадками, рідкісними рослинами краю, також з весільною експозицією, колекцією годинників, виставкою старовинних сундуків – скринь, різних ікон, сільськогосподарського обладнання. Також тут є зала писанкарства, в якій зібрано близько 3000 різних писанок, і зала, присвячена добі СРСР.

Прекрасно оформлені приміщення з максимально вдало використаним простором, реалістично передають характерні типи багатонаціональної Буковини. Вони органічно пов’язані між собою за змістом та гармонічно виглядають як архітектурний ансамбль. За задумом і виконанням архітектура и внутрішня обробка будівлі оптимально відповідає його призначенню – демонстрації старовинних речей. Стіни експозиційних залів пофарбовані в спокійні кольори без розпису і ліпнини, як того й вимагав дизайн школи. Зараз же , завдяки учням та викладачам ліцею, окремі кімнати викрашені тематичними малюнками.

Музей було засновано у 1957 року. Відданою працею Івана Топала тут зібрана цінна краєзнавча колекція , яка, на щастя, і зараз, коли Івана Касіяновича вже немає серед живих, продовжує поповнюватися новими експонатами. Це — своєрідний літопис життя народів Буковини, що постає яскравими сторінками історії Західної України для сучасного і майбутнього поколінь.