Тренери «Літньої школи блогерів та громадських журналістів» про учасників, проблеми та «німецьке прокляття»
«Літня школа блогерів та громадських журналістів» - це унікальна можливість для української молоді за 10 днів отримати максимум знань та навичок у галузі журналістики та блогерства. Літні школи, ініційовані німецькою громадською організацією Interlink Academy, вже третій рік поспіль реалізуються в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. В Запоріжжі Школа відбулася 21-29 липня.
Чому треба брати участь у «Школі блогерів»? Яким чином обирають учасників? Як стати тренером? На ці та інші важливі питання дізнаємося відповіді в організаторів та тренерів «Літньої школи блогерів та громадських журналістів»: журналіста Transparency International Артема Бабака, доцента кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови факультету іноземної філології ЗНУ Олександри Головко, лінійного продюсера телеканалу UA Дмитра Бондара та головного редактора АЖР «Четверта Влада» Володимира Торбіча.
— Назвіть, будь ласка, 4 причини, чому треба брати участь у «Літній школі блогерів та громадських журналістів»?
Артем: Максимальна практика.
Олександра: Можливість поспілкуватися з людьми, які проживають у різних регіонах України та продуктивно провести з ними 10 днів.
Дмитро: Здобуття унікальних знань, яких Ви не отримаєте в жодній іншій школі з журналістики та медіа.
Володимир: Покращити свої навички в журналістиці, попрактикуватися.
— За якими критеріями Ви обирали учасників?
Дмитро: Я розповім, як я обираю. По-перше, важливо оцінити по відповідях, що вказала людина, чи правильно вона розуміє що це за Школа. Я вважаю, що цей тренінг не підходить для політичних активістів. Також не підходить для тих, хто хоче працювати над якимось розважальними матеріалами, а не суспільно-важливими, бо в нас акцент ставиться саме на журналістських аспектах, а не на блогерських. Ключове, я думаю, те, яка в людини мотивація. Наприклад, коли пишуть «Хочу почати вести свій б’юті-блог» , або «Хочу збагатитися знаннями та гарно провести час» — це дурня повна, зовсім ні про що.
— В анкеті зазначено, що вік учасників сягає від 18 до 22. Але чому в цьому році відібрали 2 учасників, яким ще немає 18?
Олександра: Одна з учасниць, якій ще немає 18 років, зазначила в анкеті, що вже повнолітня. Про те, що це брехня — ми дізналися аж на 4 день. Іншій учасниці в серпні виповняються 18, але була мотивована людина з гарними листами, тому ми вирішили піти на зустріч.
Володимир: Але ми встигли помітити, що це дуже впливає на дисципліну та успішність. Наступного разу будемо уважнішими.
Щоразу намагаємося звертати увагу на попередні відгуки та виправляти ті проблеми, що були минулого року.
— А з якими труднощами учасники можуть тут зіштовхнутися ?
Олександра: Ми вже не вперше проводимо такі заходи, тому щоразу намагаємося звертати увагу на попередні відгуки та виправляти ті проблеми, що були минулого року. Тобто, якщо раніше були скарги на проживання у гуртожитку, ми прислухалися, змінили умови та тепер винаймаємо хостел. Цього року були скарги на місця харчування – змінимо кафе. Ми враховуємо думку учасників та вчимося на помилках.
— Щороку різна програма, чи завжди однакова ?
Артем: Кожного року програма більш-менш однакова, тільки, можливо, трішки змінюються блоки в залежності від того, які в нас тренери.
Володимир: Так, зараз в нас працює 6 тренерів, в кожному місці інший склад. Це теж впливає на програму, бо у кожного свої методи подачі інформації, свої знання тощо. Але на 90% основа однакова.
Дмитро: Крім того, від однієї школи до іншої ми удосконалюємо програму, якщо бачимо якісь недоліки. Наприклад, ми намагалися збільшити кількість практики, замінювати, там де це можливо, теорію на практику. Таким чином в нас тепер з’явилася така методика навчання. Можливо, після цієї Школи теж змінимо щось.
Артем: Ось у Школі, яка була 2 роки тому, було набагато більше теорії. Ми увесь час сиділи в аудиторії за комп’ютерами. Зараз вже все змінилося.
— Як у подальшому житті можуть знадобитися сертифікати, які учасники отримують по завершенню Школи?
Володимир: Насправді, найважливішим для учасників має бути не папірець, а навички, які вони отримали під час практики у цій Школі. Сертифікат можна віддати мамі, показати, мов : «Дивись, який я молодець, пройшов тренінг», але якщо не залишиться знань та навичок, то що толку з папірця?
Дмитро: Роль будь-якого документа різниться від ситуації до ситуації. Тобто, гіпотетично, може бути таке, що цей сертифікат знадобиться, можливо, на нього колись звернуть увагу, але це – абсолютна формальність. Набагато важливіші знання. Якби Ви отримали знання, а не отримали сертифікат – нічого страшного. Набагато гірше, коли Ви отримали сертифікат, але не отримали знання.
Основна ідея – проведення Шкіл у регіональних центрах, де не так часто проходять заходи міжнародного рівня, щоб люди могли долучитися до важливих подій.
— Як взагалі стати тренером ? Чи можете поділитися власним досвідом ?
Артем: Це такий же процес відбору, як і на «Літню школу блогерів та громадських журналістів». Треба заповнити анкету, розповісти про свою мотивацію. Спочатку нас 10 днів навчали дистанційно, а потім вже 5 днів в Берліні.
Володимир: А до нас з Дмитром минулого року звернулися організатори Інституту розвитку регіональної преси, бо вони знають нас як практикуючих журналістів, які можуть чомусь навчити, щось розказати. Перевірили нас на медіа-школі, виявилось, все «ок», так нас і запросили бути тренерами.
Олександра: Я стала координатором взагалі випадково. Я зі своєю колегою, Світланою Петрівною Запольських, відпочивала на роботі у відпустку, нам зателефонували і сказали: «Завтра терміново треба надати на 10 днів перекладача». Ми зателефонували усім членам кафедри, ніхто не погодився. Потім ми вирішили, що це нам таке «німецьке прокляття»: 10 днів синхронного перекладу і всього іншого перекладу, який тільки може бути. Ми поділили це «прокляття» на двох, кожній по 5 днів. Потім мені запропонували перекласти книжку про громадську журналістику, а після цього мені надійшла пропозиція стати координатором.
— Така Школа існує лише в Україні, чи за кордоном також ?
Дмитро: Саме в такому форматі Школа існує лише в Україні. Але Interlink Academy проводить багато заходів в інших країнах.
Артем: В Interlink Academy є програма, називається «Цифрова журналістика», в 2014 та 2015 році був тренінг в Гамбурзі, формат цієї Школи дуже схожий на те, що було там. Різниця тільки в тому, що там були вже практикуючі журналісти з різних країн.
— Чому тренінги проходять у Сумах, Запоріжжі, Полтаві та Чернівцях, а не в містах-мільйонниках ?
Олександра: Основна ідея – це проведення Шкіл у регіональних центрах, де не так часто проходять заходи міжнародного рівня. Це робиться для того, щоб люди, які проживають тут, могли з легкістю долучитися до важливих подій та розширити свій кругозір.
Інтерв’ю підготувала Яна РАДЧЕНКО