У вогнях ДніпроГЕСу

Захоплена вогнями вечірнього Запоріжжя, я розповім про місце, яке яскраво сяє вночі й від якого складно відірвати погляд

Наше місто можливо не таке популярне, але почувши його історію туристи та місцеві мчать ознайомитись з красою Запоріжжя.  В них перехоплює подих від величі Запорізької Січі та знаменитого острова Хортиця, вони вслухаються в історії про козаків і про пороги. Можливо не так багато місць, які б могли лишити слід у пам’яті, але побачивши знаменитий ДніпроГЕС, я повертаюсь на це місце знову і знову, можливо це банально, захоплюватись красою звичайного водосховища, але в нього покладена сила і душа запорожців, і ця велич і краса не може не чарувати.

Здійснивши екскурс в історію, ми дізнаємось, що споконвіку шлях до моря був закритий через кам’яні пороги й могутні хвилі Дніпра намагались пробитися крізь них. «Дати волю» річці звільнивши шлях до моря, було нездійсненною метою багатьох людей. Саме завдяки робочій силі простих радянських людей була споруджена дамба.

Після зведення греблі, нарешті відкрився водний шлях для суден. ДніпроГЕС почав постачати електроенергією, Запоріжжя і найближчі місця, такі як Донбас й Кривбас. На той час він давав приблизно півмільйона кіловат промисловості для кожного міста.

Будівництво станції розпочалося 15 березня 1927 року. Саме в цей день на скелі «Любов» було встановлено прапорець, який віщував, що будівництво ДніпроГЕСу розпочалось. Будівництво тривало біля п’яти років. Такий масштабний проект було втілено в життя за невеликий проміжок часу, це дивує. Якби мости через Дніпро так швидко будувались.

За часи Великої Вітчизняної війни, гребля зазнала руйнації від підриву за наказом радянського керівництва.

Споруди ДніпроГЕСу у тандемі з навколишньою красою міста Запоріжжя, створюють видатний архітектурний комплекс. Електростанція, гребля, мости, шлюзи та вечірні вогні зливаються у картину художньої виразності рідного міста.

Це місце зачарувало не лише мене. Його неодноразово було описано в віршах і книжках і представлено його фото на масштабних виставках. Будівникам Дніпровської ГЕС присвячені романи «Гарячі почуття» та драма «Дніпрові зорі» Якова Баша, роман «Нові береги» та збірка «Дніпрові саги. Новели Дніпрельстану» Гордія Коцюби. Згадується оборона ДніпроГЕС в 41-го році в романі Олеся Гончара «Людина і зброя».

Вночі ДніпроГЕС сяє вогнями, саме таким він мені та запам’ятався. Це місце не лише запам’ятовується своєю історію й величчю, це місце для мрійників, які поринають у казку, дивлячись на відображення вогнів ДніпроГЕСу. Це місце для фотографів, які завжди в пошуках найгарнішого кадру. Це місце для кожного хто захоплений історією свого рідного містечка, для тих, хто просто шукає натхнення.

Катерина ДУНДУК