Весна поетична та весна живописна: з-під пера та пензля українських майстрів

Весна зазвичай асоціюється у людей з чимось новим. І це не дивно, адже саме весною оживає природа, що робить наш світ таким різнокольоровим та яскравим. Аромати та цвітіння рослин, смарагдовий колір листя та трави, птахи та звірі, що радіють сонцю – все це є приємними атрибутами цієї пори року.

Нарешті холодні кольори змінюються теплими, а у душах людей народжується натхнення. Не секрет, що весна зажди надихає художників та поетів створювати нову красу: на  полотнах та папері.  Пропонуємо вам багато українських письменників та поетів на дивовижні твори. Саме з їх віршами ми і пропонуємо вам зараз ознайомитися.

Микола Зеров

У травні

Емаль  Дніпра,  сліпучо-синій  сплав.

Газон  алей  і  голе  жовтоглиння,

І  в  поводі  прозорого  каміння

Зелені  луки  —  як  розлогий  став.

Ніколи  так  жадібно  не  вбирав

Я  красоти  весняного  одіння,

Пісок  обмілин,  жовтобоке  ріння,

Брунатні  лози  і  смарагди  травю

Крізь  цеглу  й  брук  пульсує  кров  зелена

Земних  ростин,  і  листя  чорноклена

Кривавиться  у  світлі  ліхтарів.

І  між  камінних  мурів  за  штахетом

Округлих  яблунь  темний  кущ  процвів

Таким  живим  розпадистим  букетом.

Павло Тичина

«Десь надходила весна…»

Десь надходила весна.  — Я сказав їй: ти весна!

Сизокрилими голубками

У куточках на вустах

Їй спурхнуло щось усмішками —

Й потонуло у душі…

Наливалися жита. — Я сказав їй: золота!

Гнівно брівоньки зламалися.

Одвернулася. Пішла.

Тільки довго оглядалася —

Мов би кликала: іди!

Ліна Костенко

Ще одна весна

Білка струсить жовту глицю,
сонну бруньку сколихне.
На березу, на ялицю
вітер лагідний дмухне.

Набіжить весела хмарка.
Ліс безсмертний, як душа.
Знов простягне руки Мавка
і — не знайде Лукаша…

Василь Стус

Мотиви травня

Добрий, о добрий дощ
Над містом грозою зринув…
Нехай хоч на хвилю спочине
Гамір вулиць і площ.
Вікна відкрито, груди…
Дощику, припусти!
І дихають небом люди,
Що падає з висоти.
Біжать, біжать перехожі,
За ними — босоніж — дощ!
Наздожене! Спороще —
Хоч-не-хоч.
Травню! Вируй, розітни
Хмари на шмаття
В хвилю зачаття
Голубої весни!

Олександр Олесь

«Весна, весна! Радійте, дітки!..»

Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, —
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, — сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.

Леся Українка

Давня весна

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,

А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

Володимир Сосюра

«Люблю весну, та хто її не любить…»

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей…

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п’є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим…

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Олена Пчілка

Весняні квіти

Весна-чарівниця,

Неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса вставала.

І проліски, і травка,

зелена муравка,

І кульбаба рясна,

Й фіалочка ясна —

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,

З-під листя виходять

Од сну зимового До сонця ясного!

 Ті квіти дрібненькі,

Мов дітки маленькі,

Розбіглись у гаю,

Я їх позбираю

В пучечок до купки —

Для мами-голубки!

Тарас Шевченко

«Зацвіла в долині червона калина…»

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поціловались.

Якого ж ми раю

У Бога благаєм?

Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши очі, —

Такого не хочем.

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та людям

Однаково буде.

Радимо не сумувати, бо травень вже дуже скоро розфарбує світ ще новими фарбами!

 

Валерія МОРГУН