Волонтери Книжкової Толоки, як ними стають
Фестиваль "Книжкова толока" своїм яскравим та цікавим життям зобов'язаний, не в останню чергу, волонтерам. З двома із них поспілкувалась Катерина Новік
Як ви стали волонтерами?
Марина: Ми заповнили заявку на сайті «Толока», потім нам відписалися, що нас прийняли.
Ми тут вже працюємо другий день.
Аміна: Потрапила я сюди так само, як і Марина, я заповнила анкету про волонтерство, трохи пізніше нам отписалась Настя, організатор цього заходу, повідомивши що ми прийняті.
Що входило до ваших обов’язків?
Аміна: У нас не було якихось жорстких вимог, потрібно посміхатися і завжди бути готовим допомогти.
У будь-якій екстреній ситуації — це до нас! Якщо раптом у когось щось заболить, чи загубиться дитина, наше завдання вирішити будь-яку проблему.
Я на толоці була в п’ятницю та неділю. Ми приходимо сюди на 9 ранку і йдемо близько 7 вечора. Я прикріплена до «Книголіся». Допомагаю експертам проводити майстер класи. Змінюю воду, фарби, розважаю дітей.
Які враження на вас справила Толока?
Марина: Тут дуже цікаво, особливо для молоді. Велика кількість книг, на абсолютно будь-який смак. Люди все милі, доброзичливо налаштовані.
Аміна: Я вважаю що ці 3 дні, це відмінна можливість показати, що друковані книги все так само актуальні, тим більше для Запоріжжя, міста, який, на мій погляд, не особливо літературний.
Я не очікувала, що людей буде настільки багато, думала 100-200 чоловік, але розмах мене вразив. Причому дуже багато школярів, студент і зовсім маленьких дітей.
А як ви ставитеся до літератури?
Марина: Я люблю фентезі та пригоди. Але на даний момент у мене улюбленої книги немає.
Аміна: Я сама дуже люблю книги, більше полюбляю російську класику, ніж українську, але так як я ще вчуся в школі, я читаю багато і української, відпповідно нашій програмі. Ще люблю фентезі, звичайно.
Найбільше, мене захоплює коли, представляють свою нову книгу, завжди цікаво дізнатися як бачить своє творіння сам автор.
Якби ви написали книгу, то про що вона була?
Аміна: Було б здорово написати свою книгу, але з мене поганий письменик. Але якби я все ж взялася за написання, це була б книга про повсякденність.
Тому що наша життя повне дрібних побутових проблем, які завжди залишаються важливими. Вони були, будуть і є в нашому житті. Не знаю, писала б я про себе чи ні, але швидше за все знайшла б у своєму житті цікавий прототип, який би став головним героєм моєї книги.
Новік Катерина