Всесвітній день мотоциклістів: історія та факти сьогодення
Одного разу, в 1992 році, активісти і ентузіасти в усьому світі вирішили залишити своїх чотириколісних «залізних коней» у гаражах і відправитися на роботу на мотоциклах і скутерах. Just for lulz, як то кажуть. Однак саме завдяки цьому флешмобу з'явилося «професійне» свято шанувальників двоколісних монстрів зі сталі, тоді його ще називали Ride to Work Day, а вже потім перейменували у всім відому назву – Всесвітній день мотоцикліста.
Треба зазначити, що в ряді великих винаходів людства мотоцикл стоїть окремо, тому що про нього відомо буквально все. І навіть дата його народження, що для такого культового об’єкта досить незвично. В основі всіх саморушних екіпажів було колесо і інші деталі, що до нього кріпляться. Створення велосипеда (його іноді ще називали біцикл) стало потужним поштовхом для розвитку техніки в цілому і помітним кроком до наближення «ери мотоцикла». Значна частина створених згодом двигунів пройшла через випробування велосипедом. Але зараз не про це.
Історія появи та розвитку «залізного коня»
Датою народження мотоцикла вважається 29 серпня 1885 року. В цей день німецький винахідник Готліб Даймлер виїхав за ворота своєї майстерні на спеціально сконструйованому екіпажі з встановленим на ньому бензиновим двигуном. Треба зауважити, що Даймлер і не думав про те, що створив щось нове. Він лише хотів випробувати свій двигун, але… конструкція і компоновка вузлів народженого їм пристрою настільки вдала, що не тільки була оцінена нащадками, але й дожила до наших днів практично без змін.
Нині в цій машині не одразу впізнаєш предка сучасних супербайків. Тоді це був оригінальний велосипед з мотором. Рама, як і колеса, була виготовлені з дерева. До реічі, коліс було не два, а чотири, і всі вони замість гуми були зверху оббиті залізом. Під сидінням розташовувався двигун внутрішнього згоряння потужністю 0,5 л. с. В якості палива міг бути використаний бензин або газ. На цьому схожість з сучасними зразками закінчується.
На той момент не можна було сказати, що цей пристрій був простим в керуванні. Для того, щоб запустити силовий агрегат потрібно було бензиновим нагрівачем розжарити мідну гартівну трубку, двигун запускали заводною ручкою, і якщо все було добре, то ця операція займала якихось пару хвилин. Але на цьому труднощі не закінчувалися. Для початку руху мотоцикліст вручну повинен був регулювати силу натягу двох плоских шкіряних ременів, що передавали потужність мотора заднього колеса.
Якщо згадати, що вага мотоцикла була близько 70 кілограмів, рухався він зі швидкістю 12 км/год (трохи швидше звичайного пішохода) і представляв чималу небезпеку для водія розпеченій бензинової пальником, то стане зрозуміло, чому особливого захвату у сучасників він не викликав. До речі, дуже часто згодом нащадки задавалися питанням, чому у першого мотоцикла було чотири колеса. Пояснення було максимально простим – Даймлер не вмів їздити на велосипеді, а пара бічних коліщатка рятували від частих падінь.
Спроба масового виробництва була зроблена лише дев’ятьма роками пізніше. У 1894 році два майстри, В. Гильдебранд і А. Вольфмюллер, створили мотоцикл власної конструкції. Саме цей винахід вперше було названо мотоциклом. У нього був двигун з водяним охолодженням, двома циліндрами, робочим об’ємом в 1490 куб. см. При цьому він міг розвивати швидкість до 40 км/год. В цей же час у Парижі йшли продажі легкого мотоцикла конструкції братів Вернерів. А в 1898 році, незабаром після Вернерів, свій мотоцикл створили чехи Лаурин і Клемент. Це була вже більш досконала машина, ніж мотовелосипед. Мотор знаходився в центрі рами і був забезпечений запалюванням від магнето.
1903 рік став переломним в історії створення транспортних засобів. У той рік відбулася важлива подія, значимість якої оцінили значно пізніше. 21-річний Вільям Харлі і його друг дитинства Артур Девідсон почали серйозно замислюватися над можливістю практичного застосування винайдених ними моделей велосипедів. Зараз складно уявити, але перший «Харлей-Девідсон» – предмет поклоніння нинішніх байкерів – з’явився в крихітному підвалі, де компаньйони збирали свою техніку. І навіть карбюратор, за легендою, через брак іншого матеріалу був виготовлений з консервної банки.
Три перших «Харлея», зібраних протягом року, мали одноциліндрові чотиритактні двигуни робочим об’ємом 400 куб. см і потужністю в три кінські сили. Названа модель була «непримітно» – «Сірий тихоня» (Silent Grey Fellow). За десять наступних років «тихоня» змінив кількох власників і пройшов 100 000 миль (160 000 км), залишаючись повністю працездатним і зберігши свою оригінальну конструкцію. Якість і надійність, покладені в основу виробництва мотоциклів цього бренду, спонукали в 1907 році уряд США замовити «Харлей-Девідсон» для використання в поліції.
Повністю закапотовані мотоцикли з’явилися на початку 20-го століття, але відносне поширення одержали лише з кінця 1930-х у США як «внутрішньозаводський» транспортний засіб для пересування по території великих виробничих об’єктів. Яскравий приклад – Vespa, перший широко відомий представник нового класу – моторолерів, розроблених італійським «Пьяджо». Моторолери («скутери») склали окрему главу в історії світової мотоциклетної техніки.
У післявоєнній Європі автомобільний ринок різко звузився: заводи відновлювалися після бомбардувань, військові концерни примусово переводилися на цивільну продукцію, і мотоциклетне виробництво стало недорогою основою післявоєнного перезапуску. Навіть Київський танковий завод у післявоєнний час переробили під машинобудівний, одним із відділів якого було виробництво мотобайків. Поряд з класичними легкими моделями з’являлися цікаві новинки; незвичайні рішення, що часто приходили з оборонної промисловості, швидко ставали на конвеєр.
Наступний помітний етап історії мотоцикла значно пов’язаний з «японським дивом» і компаніями Honda, Suzuki, Kawasaki і Yamaha. Прискорення темпу життя, урбанізація, розвиток дорожньої мережі, мода на спортивний і жорсткий стиль до кінця 1960-х років привели на зміну масовому легкому мотоциклу нову важку, потужну, «заряджену» шосейну машину. Став формуватися негативний, агресивний образ мотоцикліста — «outlaw»; загальне зростання злочинності створив компактному, динамічному мотоциклу репутацію транспортного засобу вуличного грабіжника і вандала.
Приблизно в 70-х роках автомобілі як засіб пересування почали витісняти мотоцикли. З’являється мода на важкі і швидкісні шосейні моделі. Тут процвітають японські мотоцикли з чотирициліндровими моторами. Під кінець перебудови, в останній рік існування СРСР, Україна встигла вийти на почесне друге місце за обсягом створення залізних коней.
В Україні в 1980-ті роки під впливом популярності мотоспорту входять в моду обтічники січеної форми, із зростанням швидкостей широко застосовуються легкі наджорсткі просторові рами і дискові гальма. Від кросових мотоциклів прибираються споживчі «ендуро», з’являються квадроцикли, а моторолер 1950-х відроджується у вигляді сучасного «скутера» з пластиковим облицюванням, литими колесами і двигуном зменшених розмірів при збереженні потужності. Серед «просто мотоциклів» відбувається все більша диференціація – виділяються «заряджені» стритфайтери, наближені до гоночних спортбайки, комфортно-масивні турери, та неокласики – варіації на тему пізніх 1960-х.
Не можна не згадати мотоцикли «Дніпро», що випускалися на Київському мотоциклетному заводі. Однієбю з найулюбленіших моделей став Дніпро-11 – важкий дорожній мотоцикл з коляскою, що випускався в 1985 році. А період 1990-х–початку 2000-х років охарактеризувався активним розвитком китайського автопрому, який зміг підкорити моторинки не тільки України, але й інших держав.
Історія українських мотоциклів вкрай складна. Будь-які спроби відновити виробництво після 90-х зазнали невдачі – обладнання застаріло, якість збірки стало вкрай низьким. Займалися мотовиробництвом такі компанії, як Київський мотоциклетний завод та Дергачівський мотобудівний завод; Патріомото, Мототек, Parts Ukraine і Галло.
Зараз знову модними стають мотоцикли таких моделей, як боббери і каферейсери. В основному це відбувається тому, що дух п’ятдесятих-шістдесятих і мода на всю ту культуру знову повертаються. Історія таких мотоциклів взагалі почалася з того, що американські військові повернулися з Другої світової війни на батьківщину і зрозуміли, що європейські мотоцикли набагато легші і простіші в керуванні, тому вони стали переробляти свої «Харлеї».
Екіпірування? Не варто нехтувати своєю безпекою!
Важко казати про повну безпеку катаючись та мотоциклі. Адже немає подушки безпеки, як в автомобілі або ж каркасу. До того ж «двоколесий друг» динамічніший та швидший, ніж машина. Тому, сідаючи за кермо, слід попіклуватися про свою безпеку. Єдиний захист мотоциклістів – їх навички та екіпірування.
Варто розвіяти міф, що екіпірування буде захищати вас у повній мірі. Так, цей спеціальний одяг створений для безпеки водія та уникнення важких травм, але це ще не гарантія від ДТП та нещасних випадків, якщо ви не володієте професійними навичками керування мотоциклом.
Хоч не сто відсоткова гарантія від падіння, але екіпірування може вирішити вашу долю, тому нехтувати своєю безпекою не варто. Мотоекіпірування – це не лише одяг задля привернення уваги оточуючих, чи просто бажання мотоцикліста виглядати стильно. В першу чергу екіпірування потрібне для безпеки водія. Спеціальний одяг захищає від травм, вітру та холоду. Він потрібен кожному мотоциклісту.
Чому так важливе і навіщо потрібне екіпірування? Розберемося по порядку.
Обов’язковою для всіх власників мототранспорту є шолом. Його зробили обов’язковим для того щоб зменшити кількість летальних випадків при аваріях. Оскільки навіть на невеликій швидкості удар в голову може вбити. Також шолом захищає очі від вітру та різних комах у дорозі.
Невід’ємною частиною екіпірування для мотоциклістів є мотокуртка. Вона захищає торс як від падіння, так і від вітру. Її можна підлаштовувати під себе роблячи більш теплою, або навпаки. До того ж вона стильна.
Екіпірування для мотоцикліста включає в себе також моторукавиці. При падінні навіть на 40 км /год пальці можуть похрустіти і досить сильно пошкодити шкіру. Рукавиці добре від цього захищають. Моторукавиці добре поглинають вібрацію від мотоцикла.
Також до екіпірування входять мотоштани та моточоботи. Вони захищають ноги (від таза і до ступні) від зовнішніх пошкоджень та вивихів.
Багато байкерів дуже люблять носити бандани. Їх надягають під відкритий шолом, а в теплу погоду замість них. Улюблена бандана мотоцикліста може підкреслити унікальність та відчуття гарного смаку. Її зав’язують на шиї, закривають обличчя від пилу або зав’язують волосся.
Всі деталі одягу виготовляються з матеріалу міцного і високоякісного, застосовуються спеціальні захисні накладки, вставки для вентиляції. Мотоботи витримують дуже значні навантаження. Мотошоломи в обов’язковому порядку потрібні навіть водіям мопедів і скутерів, а не тільки потужних мотоциклів.
Звісно, це не всі складові екіпірування, а лише найголовніші. Тому якщо ви користуєтесь мотоциклом і цінуєте своє життя та здоров’я варто придбати спеціальний одяг. Також не слів забувати і про правила дорожнього руху. Про це далі.
Мотоциклісту знати обов’язково: дещо про правила дорожнього руху
З розвитком інноваційних технологій та прискореною урбанізацією збільшилась кількість транспортних засобів. Закономірним підсумком цього стало ускладнений дорожній рух, зниження якісного рівня навчання водінню і, як наслідок, зростання смертності в ДТП. До однієї з груп підвищеного ризику належать водії двоколісних транспортних засобів. Для того, щоб їзду та улюбленому транспорті зробити більш безпечною водіям мотоциклів слід знати ряд нескладних, але важливих правил.
Як свідчать зведення ПДР (правила дорожнього руху) України під мотоциклом варто розуміти двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, який за своїми технічними характеристиками поділяється на декілька категорій: до мотоциклів прирівнюються трицикли, квадроцикли та мотоколяски, крім легких чотирьохколісних автомобілів та квадроциклів, робочий об’єм циліндру яких складає менше 50 см3 для двигунів внутрішнього згорання, або максимальна вихідна потужність яких складає не більше 4 кВт для електродвигунів.
Згідно із законом України про правила дорожнього руху право на керування мототранстпортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) може бути надано особам, які досягли 16-річного віку.
Вічно актуальне питання: швидкість пересування на транспортному засобі. Нагадуємо, що згідно зі статтею 12 (пункт 12.4) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018), а в житлових і пішохідних зонах (п. 12.5) швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. А поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 («Початок населеного пункту») дозволяється рух із швидкістю не більше 60 км/год. (п. 12.6.)
Особливу увагу варто приділити перевезенню пасажирів. Водію мотоцикла забороняється:
— перевозити дитину до 12-ти років позаду себе;
— пересуватися з пасажиром, що не екіпірований шоломом з відповідним розміром;
— саджати дитину до 7-ми років на звичайне сидіння без спеціальних підніжок.
На жаль, не всі учасники дорожнього руху знають ці правила та дотримуються їх при керуванні своїм транспортним засобом.
Статистика ДТП з участю мотоциклістів за 2017-2018 рік
З кожним роком число дорожньо-транспортних пригод зростає, значна кількість з яких беруть участь і мотоциклісти. Пропонуємо інфографіку ДТП за 2017 рік.
Отже, бачимо, що кількість аварій вражає. З усіх ДПТ в Україні у Запорізькій області складає 3,1% за рік.
Для порівняння розглянемо інфографіку станом на 2018 рік січень – травень.
Можна простежити, що лише за 5 місяців загальна сума ДПТ в Україні у порівняні з 2017 роком складає 22,3%. А по Запорізькій області — 25,7%!
Причинами ДТП є: перевищення зазначеної законом швидкості, порушення правил маневрування, порушення правил переїзду перехресть, недодержання дистанцій, керування транспортом у нетверезому стані, виїзд на зустрічну смугу руху тощо.
Кожен водій повинен пам’ятати, що порушуючи правила дорожнього руху, він не тільки ризикує своїм життям та здоров’ям, а й призводить до травм та летальних наслідків інших людей. Тому обов’язково звертайте увагу на учасників дорожнього руху та будьте обережні. Бажаємо вам гарних та безпечних поїздок!
Маргарита ПАНАСЕНКО,
Єлизавета КРИВИЦЬКА