Запорізька художниця презентувала свободу «Почуттів»
Сьогодні у галереї “Art L” тихо та безлюдно. Восьмого червня йшов останній день виставки "Почуття" запорізької художниці Віри Устянської. Відвідувачі та поціновувачі сучасного живопису т, репортери з операторами та камерами вже все побачили, почули, обговорили та відзняли
Все, та не все.
У будівлі ні душі. Безмовність зламує голос адміністратора. Вона вітає гостя та запрошує переглянути персональну виставку. І знов настає затишшя.
Зі стін дивляться “Почуття”. Цього разу, вже ушосте, художниця вирішила поряд із звичними натюрмортами розташувати свої пейзажні етюди, небачені ніким раніше. Писані з натури, картини виконали не лише художні задачі, але й передали особисті переживання Віри.
“Тему почуттів краще розкривають пейзажі, а саме натурні етюди, котрі відображають стани природи. У натюрмортах також простежується ця тема, однак у пейзажах вона краще виражена. Я хотіла показати у виставці різні роботи, спільні, однак, за темою. Кожна робота – особлива, та має свій неповторний колорит, що відповідає щирому душевному переживанню”, — пояснює художниця Устянська.
Споглядаючи “Почуття” у абсолютній тиші, здається, що картини починають говорити. Вони мовлять затишністю міського подвір’я, свіжістю весняного лісу, яскравістю вечірніх гіпермаркетів, загадковістю ночі, запашним польовим вітром, квітучою сільською вишнею, різнобарвним димом заводів, перспективами залізничних шляхів,цукерками, квітами, фруктами…Почуття оточують, комбінуються, зливаються у найрізноманітніші поєднання, граючи на тендітних струнах людської душі.
Серед картин Устянської можна побачити роботи без підпису. Хаотичне поєднання образів, форм та кольору належить маленькій донці художниці, Василині.
“У дітей найкраще бачення кольору та композиції”, — говорить Віра. “Нажаль, деякі знання, котрі нав’язуються під час навчання, заганяють людину в певні рамки. Вона вже не в змозі відчувати по-справжньому. Дорослі мають певний досвід, ціною якого є обмеження свободи свідомості”.
Віра писала свої картини у стані наближеному до свободи. Звільнившись від турбот і клопотів, художниця відкрилась справжнім почуттям. Їх присутність у творчій роботі, на думку Устянської, є запорукою справжнього живопису, адже майстерність без почуттів – звичайне ремесло.
Напевно й відвідувачам виставки потрібно було звільнити свій розум від дріб’язкових проблем та меркантильних переживань, аби у спокої насправді зрозуміти та відчути “Почуття”.
Андрій Ненадов