«Жил-был пес»: як українська казка перетворилася на улюблений мультфільм декількох поколінь

До Дня анімації, який відзначався наприкинці жовтня, ми вирішили згадати мультфільм, який був би улюбленим і серед дітей, і серед дорослих. Довго думати не довелося - мультфільм Едуарда Назарова, створений за мотивами української народної казки, дивляться вже декілька поколінь і не перестають посміхатися та співчувати головним героям. Історія про справжню дружбу, прикрашену колоритними піснями та гумором - все це про мультфільм "Жил-был пес"

Він розповідає нам історію про доброго пса, який став нікому не потрібний, і господарі вирішили його вигнати з двору. Особливо сердитими вони стали на нього, коли їх охоронець — пес не гавкав, і будинок обікрали. Але на допомогу псу приходить його ворог Вовк, який рятує його від загибелі і готовий простягнути руку допомоги, тільки щоб він залишився живий. Хитрий Вовк придумує план, щоб господарі Пса змогли його знову поважати і годувати, він викрадає малюка, а пес рятує його від Вовка. За те, що він врятував немовля від Вовка, Пса знову стали любити.

У цьому мультфільмі 1982 року дуже багато гумору — і все це завдяки головним героям Псу і Вовку. «Жил-был волк» можна дивитися багато і багато разів і не втомлюватися повторювати найпотішніші фрази: «Шо? Опять?»  або «Щас спою», які викликають сміх вже 35 років, з моменту прем’єри мультика.

Мультфільм «Жил-был пёс», хоч і створений 35 років тому, усе одно вважається найкращим втіленням української теми в анімації. Московський мультиплікатор Едуард Назаров у короткому мультфільмі з вовком і псом в головних ролях передав український національний колорит краще будь-кого з вітчизняних кінематографістів.

Ідею для створення режисер «узяв» з дитинства. Багато років назад, коли він був ще маленьким хлопчиком, батько приніс йому книжечку з українськими казками. Була серед тих казок і коротенька розповідь про пса Сірка та його друга вовка.

Ту чарівну історію з далекого дитинства Назаров згадав через 30 років, вже бувши молодим та ініціативним художником-постановником на «Союзмультфільмі». Знайома змалечку книжечка знову потрапила до рук Назарова, але вже дорослого, сповненого ідей, залученого до ряду цікавих проектів. Так з’явився задум створити мультфільм про дружбу, взаємовиручку, борг та прощення.

Справжньою перлиною стала музика, яку автор мультфільму роздобув в 1980 році в Інституті фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Співробітники установи подарували Назарову велику магнітофонну котушку зі старовинними піснями, записаними етнографами в українських селах.

П’ять з цих фольклорних творів, серед яких були «Ой там на горі» та «Та косив батько, косив я»,  увійшли до фільму. Виконавцем цих саундтреків, які прославиви мультиплікаційне творіння Назарова, був аматорський ансамбль «Древо» з полтавського села Крячківка.

Мультфільм — володар багатьої нагород, свого часу він зайняв перше місце на Міжнародному кінофестивалі в Оденсе (Данія), отримав спеціальний приз журі на Фестивалі анімаційних фільмів в Ансі (Франція), відзначався на кінофорумах в Югославії, Польщі та Австралії, до сьогодні залишається в рейтингах кращих мультфільмів.

Назаров створив одні з найяскравіших і найвпізнаваніших образів радянської мультиплікації — історія про дружбу вовка і пса на тлі життя українського села стала своєрідною візитною карткою як московського Союзмультфільму, так і України.

Цікаво, що:

• Вовка спочатку повинен був озвучити Михайло Ульянов, однак через постійну зайнятість у кінозйомках, запросити його в «Жив-був пес» не вдалося. І на «озвучку» було запрошено Армена Джигарханяна, без голосу якого уявити тепер цей мультфільм просто неможливо!
• Сценарій мультфільму писався цілий рік.
• У 2013 році в центрі Києва встановили дерев’яну скульптурну композицію Вовка і Пса, що сидять під столом. Автор — вінницький скульптор Володимир Заєць.

У чому ж секрет успіху улюбленої анімації мільйонів? Едуард Назаров відповів на це питання так: Кіно для себе — це безумство. Для себе малюйте краще картини або спілкуйтеся за допомогою комп’ютера. А створюючи кіно, ви повинні думати про те, щоб глядач на вашому фільмі не заснув.

 

Стелла ПАНКРАШОВА