Зима у віршах українських поетів

Величезна кількість поетів оспівують у своїх творах красу природи.  Особливу увагу привертають й українські письменники: в їхніх віршах сповна відображено всю палітру кольорів та відчуттів кожної пори року.

Зараз, коли за вікном вже відчутно знижується температура повітря, поступово наметає сніг, самий час згадати про справжню зиму у віршах українських поетів.

Зразу хочеться згадати вірш Валентина Бичка “Зима”, де ми простежуємо прихід зими і те, якою стає природа під сніговим килимом:

Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

Зима дарує нам дивовижні відчуття. Саме цієї пори року вулиці міста перетворюються у крижаний палац. Дмитро Павличко у своєму вірші “Зима, немов античний храм” описує зиму так:

Зима, немов античний храм
Упала і лежить в руїні.
Залишені воді й вітрам,
Стовпи скришилися камінні.

Уламки снігу навкруги —
Поколоті долівок брили.
Поволі топляться боги,
Що діти їх колись ліпили…

Не таємниця, що чарівнішим за все є зимовий вечір. Час, коли нібито місто повинно засинати, а воно тільки починає красуватися нічними вогнями. Блискучий сніг у злитті з ліхтарями створює над містом величезний блискучий купол. Таку красу зимової пори неможливо описати звичайними словами, тому Василь Симоненко взявся відобразити її у рядках свого вірша “Зимовий вечір”:

Зимовий вечір,
Закуривши люльку,
Розсипав зорі,
Неначе іскри,
Пустив хмарки,
Мов кільця диму,
І, проскрипівши чобітьми,
Шепнув морозам,
Щоб готували вікна,
Ліси вбирали
У білий іній
Та готували
Йому постіль.

Наостанок хочеться згадати й про вірш Івана Франка “Сипле, сипле, сипле сніг”. Саме такий казковий стан зимової пори нам більш запам’ятовується:

Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні
Міріадами летять
Ті метелики холодні…

Зимова пора багата на безліч шокуючих своєю красою пейзажів. Мало хто замислювався над тим, що саме ця пора дарує нам ті улюблені дитячі спогади та бажання зануритись у далеке. Вона кожного року малює чарівні малюнки, морозить і зігріває водночас та дає нам змогу зрозуміти,  хто насправді повинен бути поруч з нами у цей затишний зимовий вечір. Нехай кожен цієї зими, десь біля зігріваючого каміну у затишному кутку відчує палкі обійми коханих у цю зимову казку.

Сабіна РАСУЛОВА