Чим шкідливе репродуктивне насильство?

«Часікі тікают», часи змінюються, у жінок з'являються нові можливості та цінності, але їм досі нав'язують традиційну роль «берегині вогнища». Кожна хоч раз у житті стикалася з репродуктивним насильством. Суспільство, родина й навіть держава стурбовані вашою репродуктивною функцією не менше за вас.  Жінку, яка не хоче народжувати, називають «пустоцвітом» і чекають, коли вона заведе першу із сорока кішок, а лікарі навішують ярлики на тих, хто не встиг «вчасно». Але що не так із цими стереотипами? І чим небезпечне репродуктивне насильство?

Що таке репродуктивне насильство?

З дитинства дівчаток лякають, що якщо сидіти на холодному, не буде дітей. Коли вони дорослішають, батьки просять онуків, гінекологи практично «прописують» вагітність від усіх хвороб, а наймачі відмовляють у роботі, побоюючись, що молода співробітниця одразу піде у декретну відпустку.

Все це — приклади репродуктивного насильства, тобто контролю над репродуктивним здоров’ям жінки. Найбільш явно цей контроль проявляється у відносинах та родині. Так, чоловік чи партнер може вдаватися до «контрацептивного саботажу» (наприклад, проколювати презервативи), щоб жінка завагітніла, або, навпаки, примушувати до аборту. Часто контролювати репродуктивну функцію намагаються й родичі.

Репродуктивне насильство може здійснюватися й на державному рівні. Яскравий гіперболізований приклад описаний в антиутопії «Оповідь служниці». Її дія розгортається в тоталітарній республіці Гілеад, де жінки не мають прав на власні тіла: вони належать чоловікам (як дочки, дружини або служниці), а їх репродуктивну функцію регулює уряд.

Щось подібне, хоч і в набагато менших масштабах, відбувається і насправді. У деяких країнах у жінок немає права на аборт, а десь на це потрібна згода партнера чи родича-чоловіка.

Репродуктивне насильство вбудоване у саму систему цінностей, у якій жіноче щастя (яке чомусь відрізняється від загального) та її єдине призначення — продовження роду. У такій системі жінка не є повноцінною людиною: її необхідно доповнити дитиною.

Чому про це важливо говорити?

Останнім часом тема репродуктивного насильства стала частіше порушуватися в суспільстві. Юлія Ахмедова, відома у сфері стендапу, навіть зняла про це фільм, у якому разом з іншими жінками розповідає, як бути жертвою репродуктивного насильства: громадське засудження, неможливість зробити хірургічну стерилізацію за власним бажанням, насильницький примус до народження дітей.

Чим небезпечне репродуктивне насильство?

Типовий приклад репродуктивного насильства ми бачимо у серіалі «Відчайдушні домогосподарки». Габріель спочатку обговорює із чоловіком, що не хоче дітей. Однак той після смерті матері стає одержимий ідеєю потомства та йде на контрацептивний саботаж: підмінює протизаплідні пігулки. В результаті Габі вагітніє, і це травмує її. Вона довго не може змиритися з вагітністю, а зрештою переживає викидень, який теж позначається на її психіці. Такими можуть бути наслідки репродуктивного насильства.

Якщо жінка народжує під тиском партнера, родини чи суспільства, вагітність та материнство можуть порушити її плани на життя, негативно позначиться на кар’єрному зростанні та саморозвитку.

Навіть жінки, які хотіли та планували дитину, страждають від післяпологової депресії, а небажана вагітність може бути особливо травматичною. У цьому випадку жінки нерідко вдаються до самоушкодження та навіть самогубства або застосовують насильство до дітей.

Попри те, що деякі гінекологи радять: «Роди, і все мине», вагітність насправді впливає не тільки на психічне, а й на фізичне здоров’я. Виношування дитини — серйозне навантаження на організм: багато жінок скаржаться на зуби, що починають кришитися, що випадає волосся тощо.

Якщо ж жінка зазнала контрацептивного саботажу або зґвалтування, вона часто змушена зважитися на аборт. Хоча з розвитком медицини переривання вагітності стає безпечнішим, все ще існує ризик, що репродуктивна система жінки згодом постраждає, а гормональний збій може негативно вплинути на ендокринну систему.

Так, репродуктивне насильство призводить до жахливих наслідків для фізичного та психічного здоров’я жінки, а також для здоров’я дитини.

Де пролягають особисті межі?

«Коли народжувати?», «Коли за другим?», «Ми онуків хочемо», «Хто в старості склянку води принесе?» — ці та безліч інших фраз від близьких і не дуже людей чули багато хто. Жінці кажуть «народити хоча б для себе» — але їй, можливо, це й не потрібно. Так проявляється не турбота, а цікавість, спроби керувати чи бажання задовольнити власні потреби.

Будь-яке непрошене втручання у питання дітонародження нетактовне, оскільки порушує особисті межі: плід буквально перебуває у межах тіла жінки. Висловлюючись на тему «нижче поясу», ми можемо зачепити за живе, натиснути на хворе місце. Можливо, жінка хоче стати матір’ю, але страждає через проблеми з репродуктивною системою. Можливо, вона пережила насильство чи іншу травматичну ситуацію.

А може, в неї просто інший світогляд і плани життя. Людина сама розпоряджається своїм тілом та її функціями та сама несе за це відповідальність. Особисте та сексуальне життя не стосуються інших. Право на приватне життя є у всіх, а народжувати чи не народжувати дітей кожна людина вирішує самостійно.

Олександра Кутова