Івана Купала: особливості святкування
В ніч з 6 на 7 липня в народі відзначають традиційне східнослов’янське свято Івана Купала. Ця ніч сповнена таїнства та вважається наймістичнішою в усьому році.
Так вже повелося, що молоді дівчата ворожать на своїх «суджених», адже з давніх-давен, ворожіння цього дня вважається доленосним. Як правило, святкування проходить на березі річки в завчасно обраному місці. Дівчата плетуть вінки з польових квітів а після заходу сонця пускають їх по воді.
Зазвичай на свято запрошують музик, які грають на народних інструментах: сопілці, скрипці чи цимбалах. Музики можуть як сольно співати, так і в ансамблі.
Головними атрибутами окрім вінків вважаються опудала Купала та Марени. Згідно слов’янській міфології Марена – зимове божество, яка навіює на землю стужу, а на людину – хвороби та голод. Проте на Слобожанщині її вважають головною русалкою.
Свято починалося з виготовлення образів головних персонажів – Купала та Марени. В різних куточках України, опудало виготовляють з різних матеріалів. Наприклад на Волині й Поділлі, Купала виготовляють з гілок верби та прикрашають квітами і вінками. На Полтавщині, снує два варіанти: в одних регіонах роблять із соломи, а в інших, роль Івана Купали виконує дитина. На Одещині та Київщині Купала виготовляють з гілок будь-якого дерева. Щодо опудала другої героїні, то його виготовляють в залежності від традицій які там існують. На Полтавщині використовують гілки чорноклену, вишні, соломи. А на Слобожанщині – з трави та гілок чорноклену. Далі взявшись за руки довкола Купала й Марени, дівчата водять хороводи та співають купальські пісні. Заможні люди теж можуть сходитись на таке видовище, проте у співах не беруть участь.
Купальське багаття
Обов’язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або парами.
Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику магічну силу. Через купальське вогнище стрибають усі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Тож вважалося, що коли дівчина та хлопець, які кохають одне одного, взявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їхні руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Проте в цьому видовищі можна бачити й інший бік — спортивний. Кожний намагався стрибнути через вогнище якнайвище та якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був гарним. А вдавнину, якщо жінка відзначила Івана Купала і не побувала біля вечірнього багаття, її вважали відьмою.
Вдавнину вважали, якщо дівчина відзначила свято Івана Купала, але не була біля вечірнього багаття, вона відьма. Згідно переказам, купальське багаття має велику магічну силу. Розкладається велике купальське вогнище, через яке мають стрибнути всі присутні на святі: як поодинокі, так і парами. Стрибаючи через вогонь, відбувається свого роду ритуал очищення. Тому якщо в закоханих під час стрибка руки лишися з’єднаними – це добрий знак. Після весілля їм судилося бути разом все життя.
Купальські вінки
Після того як втопили опудало Марени, дівчата тікають від хлопців до води «заворожувати вроду» — ворожити. Вони приєднують свічечки до своїх вінків, запалюють їх та пускають на воду. Доки вінки відпливають, дівчата ходять вздовж берега та співають обрядові пісні.
Як правило, вінок спущений на воду, має прийняти наречений дівчини, з яким вони мають побратися. В народі кажуть, якщо вінок тримається на воді і добре горить свічка, ця дівчина незабаром вийде заміж. А якщо крутиться на місці, — дівуватиме, ну а як потоне – значить не судилося. В яку сторону попливе вінок, в тій стороні дівчина і вийде заміж. За народними повір’ями, вінки, як і купальське вогнище, наділені цілющою силою. Тож після свята, деякі зберігають вінки на горищ чи просто в хатіі, вірячи, що пртягом року він слугуватиме оберегом та вилікує від усіх хвороб.
Цвіт папороті
В народі існує легенда про цвіт папороті, який нібито з’являється винятково в купальську ніч. За повір’ям, цвіте квітка лише в ніч під Івана Купала. Здобути цю рослину доволі важко, адже її оберігає від людей нечиста сила. Про квітку Папороті ходить чимало легенд. Але деякі люди вірять, той хто має цвіт папороті, розуміє мову всіх живих створінь на землі та може бачити заховані в землю скарби. А хтось навіть вірить, що володар такого дива, може бачити як лісом ходять дерева та тихенько перегукуються між собою.
Студентка 3 курсу, Алла Яременко