Аліса Бараннік про гончарне мистецтво, традиції та навчання

Гончарство не втрачає своєї популярності та, здається, ніколи не "вийде з моди" - сьогодні знову зростає інтерес до цього виду мистецтва, і спробувати "почаклувати" за гончарним колом прагне чимало людей. Запорізька майстриня та засновниця студії «Шалене коло» Аліса Бараннік розповіла для проекту "Власноруч" про особливості цього прадавнього ремесла.

— Що надихнуло вас займатися керамікою? Пам’ятаєте свої перші роботи?

— Я завжди була пов’язана з творчістю, тому й вирішила спробувати себе в цьому руслі. Перші роботи… Важко сказати, напевно, це були якісь скульптури.

— А є у вас найулюбленіші «екземпляри» серед вашого творчого доробку?

— Я всі роботи люблю, вони для мене однаково цінні, але через певний проміжок часу я дещо переосмислюю. Кожна моя робота — це новаторство. Я полюбляю пробувати щось нове.

— Чим ви надихаєтесь ?

— Певним образом активної людини, у якої є життєва позиція. Щодо своїх робіт, то я надихаюсь природою, інколи модою, зважаючи на те, що саме я роблю.

Створення керамічних виробів є трудомістким процесом, а також потребує багато часу

— Ви наслідуєте народні традиції у своїх виробах?

— Мені подобається народна кераміка, особливо, коли це зроблено народним майстром. Особисто я в своїх роботах не дотримуюсь цього стилю, я більшою мірою прибічник сучасної кераміки.

— Розкажіть, будь ласка, простими словами, як відбувається процес підготовки виробів?

— Створення керамічних виробів є трудомістким процесом, а також потребує багато часу. Будь-який виріб починається з того, що гончар або кераміст підготовлює глину, вимішуючи її. Потім із цієї глини формується виріб на гончарному колі або руками, потім його можна декорувати на етапі підсихання. Після повного висихання його починають випалювати при температурі 900°С. Після випалювання можна нанести глазур. Випалювання може бути не одноразове, кількість залежить від того, яких ефектів хоче досягти майстер. В середньому на виріб робиться два випалювання.

— В цілому, дороге це заняття?

— Звичайно. Якщо людина хоче цим займатися професійно, їй потрібно окреме приміщення, потім додаткові кошти для обладнання.

— Ви займаєтеся продажем своїх робіт? Можливе для вас співробітництво за бартером? 

— Так, я продаю роботи, як в Запоріжжі, так і в Києві в галереї. Обмін — теж можливий, я співпрацюю з людьми на різному рівні. Тут все залежить від людського фактору, якщо люди готові співпрацювати, то я теж йду на зустріч.

Кераміка — це те, що дається людині інтуїтивно

— Алісо, а в фестивалях ви берете участь? Існують такі «гончарні» масові заходи?

— Так, є міжнародній фестиваль кераміки «ЦеГлина», і я беру в ньому участь щороку.

— З якого віку ви б порадили займатися цим хобі?

— Кераміка — це те, що дається людині інтуїтивно. Як будь-який вид мистецтва: чим раніше почати, тим краще. Якщо брати до уваги маленьку дитину, то їй просто потрібно дати матеріал і пояснити, як з ним працювати. А якщо це вже більш свідомий вік, то починати професійно вчитися можна десь з 11 років.

Інтерв’ю підготувала Анна МАКОВИК