Андрій Куликов у Запоріжжі: про взаєморозуміння, національні прес-карти та незалежні ЗМІ

27 вересня до Запорізького національного університету завітав журналіст Андрій Куликов. "Українську журналістику я вважаю цілком успішною", - зауважив на початку зустрічі він, а згодом додав: "Українська аудиторія, на мою думку - загартована, критично налаштована й допитлива".

Але ж, як кажуть, навіть досконалості немає меж, а нам, і як журналістам, і як споживачам інформації, точно є ще багато чому навчитися. В тому числі — і завдяки порадам Андрія Куликова, які подані далі у формі цитат, доповнених враженнями від зустрічі автора публікації.

Якогось факту, цифри, дати — цього недостатньо, треба завжди уточнювати інформацію. Потрібно знати причини, щоб мати уявлення, що відбувається

На прикладах Андрій Куликов описав студентам можливі ситуації, коли загальні цифри або факти у промовах публічних особистостей або в журналістських матеріалах можуть викривляти реальний стан речей. Вирішенням цієї проблеми для журналіста є уточнення конкретних складових. Адже загальна велика цифра, дійсно, часто справляє миттєве позитивне враження, але після детального аналізу вона може виявитися лише сумою, за якою криються складові зовсім іншого, негативного характеру. Тут є ризик накопичення таких псевдофактів, псевдоцифр: «Будь-яке окозамилювання — у військовій, політичній, економічній сферах, — воно все одно розкриється, люди дізнаються, і ця психологічна травма буде куди більшою, ніж, якщо б вони дізналися правду одразу».

Те, що є в прес-релізі, наші глядачі, слухачі, читачі і так зможуть дізнатись. А ось поставити питання — це можете практично лише ви, журналісти

«Останні 2 роки часто мені часто доводиться співпрацювати з прокуратурою, 6 років — з органами місцевого самоврядування. І я завжди раджу людям, які там працюють, звертати увагу на тих журналістів, хто ставить питання, хто цікавиться вашою діяльністю», — поділився власним досвідом Андрій Куликов. На його думку, якщо журналіст ставить гострі, «незручні» питання, це говорить про те, що він зацікавлений в достовірній інформації. І в першу чергу саме з такими журналістами він радить держслужбовцям виходити на зв’язок для оприлюднення тієї чи іншої інформації.

А журналістам Андрій Куликов порадив «пропускати» власні матеріали через себе: «Ставте собі запитання: чи це справді цікаво? Чи хотіли б ви про це дізнатися, якщо б наразі вже не знали цього? Якщо ні — не публікуйте, переробіть матеріал». Ця порада, погодьтеся, стосується будь-якої діяльності, не тільки журналістської — робити «на совість», так, щоб результат задовільнив би особисто вас, опиніться ви на місці споживача.

Також на зустрічі коротко була розглянута тема національних прес-карт — документа, що підтверджує професійну належність журналіста. Планується, що цей документ буде видавати Комісія з журналістської етики, головою якої є Андрій Куликов.

Коли людям щось забороняють, то в цьому я вбачаю недовіру

«Коли ми покладаємося на заборони, це означає, що в нас немає стимулу самовдосконалюватися. Це правильно — дати змогу людині обрати продукт, не тому що він — єдиний, а тому що він — кращий». Мова йшла про те, коли україномовний продукт «виграє», не тому він єдиний з можливих, а тому що він — якісний, тому що він — цікавий. «Був період, коли в кіно була можливість дивитися фільми з дубляжем як українською, так і російською», — згадує журналіст. І, на думку автора цього матеріалу, така свобода вибору є найкращим, найдостойнішим варіантом для формування попиту на україномовний продукт серед російськомовного населення. Адже багатьом із нас відомі прекрасні голоси акторів україномовного дубляжу, котрі хочеться слухати, котрі зацікавлюють слухача не тільки професійним мовленням і приємним тембром, а й унікальними артистичними навичками. І тоді — це справжній вибор споживача, справедливе визнання якості, а не єдиний варіант із можливих.

Фото: Прес-центр ЗНУ

Для незалежного ЗМІ кардинально важливою є підтримка аудиторії

І моральна, і матеріальна підтримка. Андрій Куликов розказав про власний досвід, коли для підтримки фінансування Громадського радіо неодноразово був організований збір коштів у проекті «Спільнокошт». І аудиторія відгукнулася на прохання. Дізналися гості зустрічі й про досвід інших країн, коли комерційні ЗМІ сплачують певний відсоток для незалежних ЗМІ, які можуть компенсувати ті потреби аудиторії, які не передбачені функціями комерційних медіа.

Доки ми не зрозуміємо спільного значення одне для одного, доти ми будемо стояти перед загрозою повторення конфлікту в країні

Лейтмотивом виступу Андрія Куликова був заклик до загальнолюдських цінностей — взаємоповаги і цінування життя людей без поділу на «своїх» та «чужих». Чи не саме це є головним принципом журналістської етики та етики в цілому? «Ми потребуємо цих людей не меншою мірою, ніж вони потребують нас. Ми маємо запитати себе: з яких причин людина мислить саме так? Чи не самі ми якось це спровокували? Як це можна виправити?» Тут ми можемо тільки поставити такі питання самим собі і знайти відповіді на них.

Олександра ЛОЗОВ’ЮК