Армреслер Денис Задорожний: «Я завжди займався без тренера і всьому доводилося вчитися на гіркому досвіді»

Весна - час нових звершень та мрій, коли сама природа підштовхує нас рухатися вперед. Тож ми вирішили поспілкуватися з людиною, яка на особистому досвіді знає як це - впевнено іти до своєї мрії та розвивати свої здібності самостійно

Таким співрозмовником став для нас молодий спортсмен Денис Задорожний, людина сильна не тільки тілом, а й духом. Денис вже не перший рік займається армреслінгом та залюбки поділився із нами своїм досвідом.

—  Скільки років ти займаєшся армреслінгом?

— Армреслінгом серйозно займаюсь з 2013 року , вперше виступив у вересні ж того року. Займаюся цим спортом без перерви, як тільки в області оголошують  якийсь турнір — обов’язково в ньому беру участь. Просто, на жаль, турніри проходять не так часто,  як хотілося б, іноді чекаємо майже рік.

Армреслінг (англ. аrmrestling — слово, що є похідною від словосполучення arm wrestling (arm — «рука», wrestle — «боротьба») — вид спортивного єдиноборства, в якому люди змагаються, стиснувши долоні, спираючись ліктями на спеціальний стіл. Встановивши лікті на підлокітники, борці охоплюють один одного навколо великого пальця руки, при цьому його останню фалангу повинен бачити арбітр. Передстартовий стан: зап’ястя суперників знаходяться точно над центром столу, плечі паралельні його краю. Основне завдання  — покласти руку суперника на поверхню столу.

— Рідні, близькі, друзі підтримують тебе у цьому?

— Батьки завжди підтримували мене. Батько взагалі просто шалено радий моїм результатам. Друзі і родичі так само раді і завжди мене підтримують.

— Скільки в твоєму арсеналі медалей? Якою ти пишаєшся найбільше?

— Маю близько 50 медалей, і практично кожну  я пам’ятаю — де я її завоював і як. Окремої медалі, якою я пишаюся найбільше немає,  вони мені всі дорогі і цінні.

— Хто для тебе є кумиром у спорті і чому?

— Кумиром для мене є Рустам Бабаєв, найтитулованіший спортсмен не тільки в Україні, але й один з кращих у світі. Він дуже технічний, сильний  і блискавично швидкий, а всі ці якості дуже важливі в армреслінгу.  Бабаєв всі ці якості напрацював сам, і саме тому я його фанат. Незважаючи на його ненайкращу антропометрію — він кращий.

— Чи задоволений ти своїми результатами на змаганнях?

— Так, задоволений. Але іноді шкодую, що зробив такий довгий шлях, в той час, коли можна було дійти до свого рівня раніше, швидше, і не поступатися чемпіонськими місцями через свою недосвідченість. Я завжди займався без тренера і всьому доводилося вчитися на гіркому досвіді, і буквально витягувати потрібну мені інформацію з досвідчених спортсменів.

 — Ти поєднуєш навчання і роботу, чи не виникає з цим складнощей?

— Так, я вчуся на еколога і працюю тренером в фітнес-клубі.  Мій друг відкрив свій спортивний зал і покликав мене працювати. Тепер я можу розвиватися в повну силу, та ще й  заробляти собі на життя своїм захопленням. Зараз я офіційно перебуваю на вільному відвідуванні в університеті, але на роботі у мене досить гнучкий графік, тож я можу підлаштовуватися під свої пари.

— Як би ти сформулював своє головне правило у спорті, може це буде якась цитата чи твоє власне кредо?

— Особисто придуманого кредо в мене поки немає, але оскільки на змаганнях я намагаюся йти до переможного кінця, люблю говорити слова Юлія Цезаря «Alea iacta est» — «Жребий брошен».

Інтерв’ю підготувала Каріна ШАДУРА