Чи читає запорізька молодь українською?
Питання популярності української літератури в нашому суспільстві є неймовірно актуальним особливо серед молодого покоління – дітей та юнацтва. Бліц-опитування дозволило дізнатись, які саме українські твори та україномовні переклади цікавлять школярів та студентів
Ілюстрація Luisa Uribe з facebook.com
Анна, гімназистка, 6 клас:
– Я читаю українську літературу, бо вона патріотична, також я люблю мелодійну українську мову. Мені подобається багато письменників: Емма Андієвська, Всеволод Нестайко, Микола Вінграновський, Іван Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко… Остання книга, яку я читала українською – «Кумедія з Костем» Володимира Винниченка.
Христина, студентка 2 курсу Запорізького національного університету (журналістика) :
– Загалом, українські книги люблю і читаю. Але це залежить не від національності автора і мови написання, а скоріше від змісту. Якщо книга цікава, то можна напружитися і прочитати її мовою оригіналу. Мені подобається багато українських авторів, які писали про народ і для народу. А ось розкручений Шевченко розчаровує – не через те, що він поганий поет, анітрохи, просто надто багато його всюди… Щодо перекладу – звісно, це«Сильмарілліон» українською. Дуже люблю українські переклади фільмів, вони мені здаються кращими за російські. Остання україномовна книжка, яку я читала – «Люборацькі» Свидницького. Взагалі, я зараз активно «вдарилася» в читання англійських творів та книжкових видань про Індію, яких українською, на жаль, годі й шукати.
Віталій, студент 4 курсу Запорізької державної інженерної академії (програмна інженерія):
– З україномовної літератури найчастіше читаю щось історичне. Дуже подобається українська поезія. Були й автори, які дещо дратують, але вже не пам’ятаю, хто саме. На мою думку, нашій літературі нестачить якісних фантастів, які б писали не тільки російською, а й українською також. Із перекладних творів полюбляю «Вежу блазня» Сапковського.
Наталія, студентка 2 курсу Запорізького національного університету (журналістика):
– Читати українську літературу – це певне естетичне задоволення, знайомство з мистецтвом. Автори, твори яких мені цікаві: Валер’ян Підмогильний, Богдан-Ігор Антонич, Іван Франко (наукова діяльність). Світову літературу, на мою думку, перекладати українською мовою необов’язково.
Микита, студент 4 курсу Запорізького національного університету (журналістика):
– Я не надто цікавлюся україномовними книжками. Непринципово, якою мовою ти читаєш, головне – наскільки цей твір цікавий та глибокий за змістом. Незабаром за програмою навчання нам треба буде читати сучасну українську літературу. Я знайомий із творами Андруховича, Жадана та інших наших авторів. Читав і Андрія Куркова, котрого називають чи не одним з найпопулярніших українських письменників за кордоном. Не знаю, мене вони не вразили. Хто по-справжньому запам’ятався з українських літераторів – це Осип Турянський та Віктор Петров (працював під псевдонімом В. Домонтович), які писали на початку ХХ сторіччя.
Прокоментувала читацькі тенденції молоді і справжній експерт – Тетяна Павлівна Остапенко, вчитель української мови та літератури гімназії №6:
– Учні зараз читають тільки те, що дають за програмою, майже нічого більше українською. І це, без сумніву, тому, що їм пропонують до вивчення твори не за їх віковою категорією, до того ж, скорочено. Дітям подобається те, що написане про їх однолітків, подобаються пригодницькі твори, пейзажна лірика. Соціально-політична ж поезія, сльозолийні песимістичні твори їх не зацікавлюють узагалі. Шевченка, Лесю Українку, Франка більшість вважає нудними й уже замусоленими, бо їх вивчають з першого по одинадцятий класи з року в рік… Я, чесно кажучи, якісно дібраною вважаю лише програму з літератури для 6-7 класів. Це «Аля в країні Недоландії», «Неймовірні пригоди Івана Сили», наприклад. Крім того, дітей завжди вражають твори Винниченка й Ліни Костенко.
Що ж, наостанок можна впевнено сказати, що молодь Запоріжжя аж ніяк не байдужа до україномовної літератури. Приємно вражає великий діапазон творів, з якими «особисто» знайомі наші студенти та школярі. Окремі літературні вподобання – справа смаку, основна ж мета кожного – зберегти наснагу до читання та відкриття нових таємниць світу літератури.
Підготувала Марія Остапенко,
студентка 2 курсу факультету журналістики ЗНУ