Чому студенти люблять поезію і не люблять формальні свята
До Всесвітнього дня поезії, який відзначається щороку 21 березня, ми вирішили поцікавитися у студентів факультету журналістики Запорізького національного університету, яке місце в їх житті займають вірші і чи знають вони про офіційне свято поетів
Так, про Всесвітній день поезії я знаю. Вірші для мене — це свобода і оголення душі. Хаотичні замальовки дійсності. Спроби відчути щось, немов уперше. Неначе ти і слова — одна субстанція. Я пишу вірші, бо не можу не писати
Яна Тимук, студентка 1 курсу 
Для мене поезія — це дзеркало душі. Якщо одного дня я перестану писати — то вже, мабуть, буду не я
Єгор Виговський, студент 1 курсу 
Про всесвітній день поезії я дізналася з цього опитування. Відверто кажучи, день поезії — це формальність. Ми не маємо дарувати квіти жінкам тільки на 8 березня, кохати тільки 14 лютого, а читати вірші лише 21 березня. Якщо ти захоплюєшся віршами, то виділяти окремий день для свята сенсу немає. Це як стихія, котра з тобою протягом всього всього року, двох років або всього життя
Поліна Василенчук, студентка 1 курсу 
Я люблю поезію, інколи і сама пишу вірші. Поезія — це частинка душі автора, його внутрішній світ, що знайшов відображення у віршованих рядках. Часто вірші народжуються від великих почуттів, поезія — це їх художнє відображення. Поезія допомогає відволіктися від буденності, своїх проблем, а інколи ти знаходиш відображення своїх життєвих ситуацій у віршах
Таісія Зозуль,студентка 2 курсу 
Про таке свято знаю, але сьогодні воно не посідає якогось особливого місця в моєму житті. Раніше, коли я писав вірші — це була особлива дата. Зараз — звичайний день, свято поетів
Сергій Маловічко, студент 2 курсу 
Опитування провели
Вікторія Лагутіна та Катерина Степанова