Денис Золотарьов про запорізькі студії звукозапису, відбір на Євробачення та створення власної групи

Музика в Україні робить впевнені кроки вперед - сьогодні все більше молодих музичних колективів знаходять визнання і популярність. Ми вирішили поспілкуватися на тему звукозапису і  популяризації музичного продукту з молодим, але дуже амбітним музикантом,  фронтменом музичної групи «Трамвай 15», Денисом Золатарьовим 

— На початку нашої бесіди хотілося б дізнатися історію вашої музичної творчості, що вас надихнуло та коли саме ви зрозуміли, що хочете займатися музикою серйозно?

— Ще років у 5 я почав підспівувати групі «Тату», яких чув по радіо, В 13 років мої музичні вподобання значно змінилися — я почав слухати рок-групи «Лінкін Парк», «Скорпіонс», «Аматорі», «Орігамі». Чотирнадцятирічним я виклянчив у брата стару гітару — пограти з годину, мені сподобалося. Інший з братів допомагав мені вчитися грати, показав мене більшість прийомів, які я зараз знаю. Вже через 2 роки я вперше заспівав при сторонніх людях, хоча і співати особливо не вмів.  У 17 років я став писати пісні, ну, все як у всіх: щось привертає мою увагу  — і я пишу про це. Але найцікавіше почалося, коли друг дав мені студійний мікрофон. Одразу прийшла ідея — я запропонував приятелям записати їх пісню в акустичному варіанті, де і сам колись співав на бек-вокалі. Пісня називалася «Назавжди». Під час цього процесу звукозапису ми і вирішили створити нову групу «Трамвай 15». А далі все пішло, як по маслу.

— Як ваш колектив «пробився» на малу сцену і які є шанси у музикантів-початківців у нашому місті домогтися можливості виступати в клубах, барах та інших таких закладах?

— Все просто: ми починали виступати в акустичному форматі, на відкритому мікрофоні. Після того організатори стали запрошувати нас в клуби. Дам корисну пораду: писати треба, в першу чергу, для себе, але, з іншого боку, і під загальноприйняті музичні смаки було б непогано трохи підлаштуватися, щоб була аудиторія… Треба навчити поєднувати і те, і інше.

— Я знаю, що ви брали участь у відборі на Євробачення. Як ви наважилися спробувати? Яке ваше враження і думка про цей конкурс? 

— Ми просто виступили там — і на цьому все закінчилося. На кастинг потрапити легко: приходиш і реєструєшся. Метою нашої було, як мінімум, потрапити до Києва для наступного відбору. Враження залишилося позитивне, жюрі там було приємним. Виступали в готелі «Інтурист».

— Хотілося б більше дізнатися про нюанси роботи зі звуком — наскільки складно відшукати гарну студію звукозапису у нас в місті?

— Студію знайти легко, але дорого, як правило. Ми збудували нашу власну студію, значить і ціна у нас нижче. Перш, ніж когось розпочати записувати, потрібно набратися особистого досвіду, який накопичується нешвидко. До того ж, клієнт у студії часто просить допомогти порадою — тож теба мати певний запас професійних знань. У нашому місті, як я вважаю, дуже дорого обходиться процес звукозапису — і не завжди достатньо якісно.

— У фіналі нашого інтерв’ю хотілося б дізнатися: які шанси у починаючого музиканта в Запоріжжі стати відомим загалу?

— Я думаю, що шанс «вирватися» в маси не залежить від конкретного міста.  Якщо є хороші пісні і подача, то люди будуть вас слухати. З іншого боку, існують певні труднощі — зараз рідше ходять на концерти. Адже  все можна закачати на MP3 плеєр або послухати в інтернеті. Та й ціни на білети дуже «кусаються», так що сходити на концерт не завжди собі і дозволиш. Але, думаю, що творчість буде розвиватися, тож шанси є — і вони реальні!

Інтерв’ю підготував Руслан АФОНЧИКОВ