Георгій Почепцов: «Раніше ми б сказали, що світ зійшов з розуму. Сьогодні ми спокійно говоримо, що світ перейшов на нову стадію свого розвитку»

Фейки, маніпуляції, пропаганда, дезінформація – це речі, які в наш час набувають особливого значення та про які доводиться чути все частіше. Інформація стає інструментом у будь-яких конфліктах – культурних, військових, політичних, економічних тощо.

Особливого значення інформація набуває сьогодні, в час, коли війна, яку розв’язала рф, перейшла в активну фазу. Психологічна «обробка» своєї аудиторії, намагання виправдати своє вторгнення на територію суверенної держави, провокування агресії серед населення, що, у свою чергу, несе за собою схвалення воєнних дій переважною частиною населення росії – це те, чим характеризується російський інформаційний простір сьогодні.

Тож особливо важливо вміти виявляти та спростовувати фейки, розуміти й ідентифікувати інструменти пропаганди та розрізняти маніпуляцію сьогодні, коли за вікном війна.

Про конфлікти, війни, а також епоху фейків, яка прийшла на зміну епохам книг і телебачення, розповідає Георгій Почепцов у своїй книзі «Когнітивні війни у соцмедіа, масовій культурі і масових комунікаціях».

Сьогодні, поруч із війною, що спрямована на фізичне знищення, світ все стрімкіше переходить до війни когнітивної. Інформація стала могутньою зброєю у веденні війни. Вона впливає на перебіг подій у ході конфліктів та стає рушійним важелем у різних питаннях. І якщо інформаційна війна впливає на процеси передачі інформації, то когнітивна – на процеси мислення й прийняття рішень.

У книзі автор розглядає особливості сучасного інформаційного простору, інструменти, якими керувалися та керуються відомі лідери, засоби масової інформації, медійні особи. Фейки небезпечні тим, впевнений науковець, що ті, хто їх поглинає і розповсюджує, не переглядає сайти та не читає матеріалів, де ці фейки розвінчують і викривають.

Аналізуючи сучасні явища, Георгій Почепцов наводить численні приклади геополітичних подій, які відбулися в світі за останні роки та дає їм власну оцінку. «Передбачена поведінка цікавить всіх: від держави і суспільства до кожного з нас. Хаос нікого не цікавить» – впевнений він.

Враховуючи те, що когнітивна війна направлена на управління мисленням і вплив на прийняття рішень, існують концепції, які вміщують у своїй структурі цикли, що відбуваються у суспільстві. Одну із перших моделей такого роду запропонував Бойд. Вона була названа СОРД і складається із чотирьох етапів: Спостереження – Орієнтація – Рішення – Дія. Тобто, ми щось бачимо – відповідно, приймаємо рішення – починаємо розуміти, що це – і діємо. Бойд вигадав цю модель для боїв із радянськими винищувачами у В’єтнамі. Вони були більш швидкохідними і щоб їх обіграти, рішення необхідно було приймати раніше за супротивника, змінюючи своє розташування.  У цьому випадку радянський пілот, приймаючи рішення повільніше, стріляв би по колишньому розташуванню літака.

Книга «Когнітивні війни у соцмедіа, масовій культурі і масових комунікаціях» буде цікава всім, хто хоче розбиратися в тому, що сьогодні відбувається на політичній арені та в світі, хто прагне навчитися виявляти фейки й дезінформацію та розумітися на маніпулятивних технологіях, аби не стати їхньою здобиччю.

Варто зауважити, що до кожного розділу автор додає багато посилань на актуальні статті та матеріали вітчизняного та зарубіжного інфопростору, завдяки яким можна поглибити свої знання стосовно окреслених у розділі тем.

Декілька цитат із книги:

• Кібербитви орієнтуються сьогодні на більш просту ціль – людський розум, оскільки це виявилось найслабшим місцем кіберзахисту.
• Ми бачимо в реальності те, що закладено в наших моделях аналізу.
• Важливо підкреслити, що фізичні війни завжди несуть більше страждань та горя, тому інформаційні та віртуальні війни, які не так явно проявляються, ми часто не сприймаємо так само серйозно. Але необхідно пам’ятати, що вони часто стають прелюдією до переходу у фізичний простір.
• Політика є похідною від культури. Тому для того, щоб змінити політику, необхідно змінити культуру.
• Мало хто шукає реальну правду. Більшість задовольняється тією правдою, яка їм здається найбільш близькою та привабливою.
• Деякі люди не ходять в кіно, але вони все-одно є частиною суспільства, що сформоване Голівудом.

Підготувала: Маргарита Нікітіна