Ірина Сажинська про поезію, свою дебютну збірку та улюблених українських письменників

21 березня відзначається Всесвітній день поезії. Це свято стало чудовою нагодою дізнатися у запорізької поетеси Ірини Сажинської історію її творчого шляху. Ірина - лауреатка численних всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів. Її поезія сповненна ліричними рядками про кохання і не тільки

— Іро, коли ти вперше написала вірш?

— Почала писати ще в дитинстві. Але, звісно ж, насправді побачила себе у слові вже після сімнадцяти років. Тобто, уже свідомо підходячи до того, що я роблю і як я це роблю.

— Що тебе надихає на створення поезії?

— Надихати може абсолютно все: життя або смерть, любов або ненависть, асиметрія або пропорційність. Натхнення залежить від мого сприйняття того чи іншого явища. Але, не думаю, що я від нього залежу: варто писати кожного дня, змінюватись і вдосконалюватись кожного дня — випрацювати своє внутрішнє джерело письма.

— Для тебе поезія — це хоббі або щось більше?

— Для мене поезія — це моє світосприйняття і можливість транслювати себе ту, яку неможливо будь-де побачити, бо тільки через слово це стає можливим.

— Що захоплює тебе окрім літературної творчості?

— Крім літератури мене поглинає живопис. Вивчаю різні техніки, намагаюсь ілюструвати світ ще й фарбою.

— Розкажи про свої літературні уподобання. Творами яких письменників зачитуєшся?

— Читаю багато. З того, що зараз пригадала, можу виокремити книгу Жана-Домініка Бобі «Скафандр і метелик». Неперевершений роман, написаний як бажання залишити по собі геніальний текст. Із українських письменників зараз зачитуюсь Чубаєм та Голобородьком, Пауалішвілі та Коробчуком. Відшукую в минулому та сьогоденні глибинність. Знаходжу! (посміхається)

— Я знаю, що у травні минулого року відбулася презентація твоєї дебютної збірки «Приблизькість». У чому її особливість та якою була реакція читачів?

— Так, відбулася моя перша збірка. Її особливість в тому, що вона, власне, перша. І проілюстрована мною. Негативних відгуків на «Приблизькість» не чула, не бачила. Але є над чим працювати і куди рости.

— Пригадай, будь-ласка, декілька рядків з вірша, написаного тобою останнім часом.

— «Бо нерішучість у твоїй ході, і слів немає, та щоразу вище переростає одинокий вишкіл у дім».

— Чи можеш щось порадити поетам-початківцям?

— Якщо зрозумієте, що писати — справа вашого життя, ніколи не зневірюйтесь у собі. Що б вам не казали. Розчиняйтесь у слові і відчувайте його зсередини.

Інтерв’ю підготувала Яна ТИМЧУК