Як Чумацький шлях називався в різних народів?
Чумацький шлях - знайома з дитинства назва чарівної зоряної смуги на небосхилі. Так називали її в Україні, а яке ім'я давали цій галактиці представники інших культур?
Сьогодні в більшості європейських мов знайома нам всім галактика називається «Молочним шляхом». Вважається, що поширені «молочні» означення пішли від латинської назви «via lactea» («молочна дорога»), що, в свою чергу, має коріння у грецькій мові. Давньогрецька назва «???????? ??????» дослівно перекладається як «молочне коло». Існують різні трактування появи такого «астроніма» в Греції, більшість із них пов’язана з міфологічними вигадками. Ми не будемо зупинятися на тлумаченні міфологічних та релігійних назв, а підемо в глибину народних «імен» зоряної небесної смуги.
Назви, пов’язані з молоком, розповюджені дуже широко: італ. Via lattea, франц. voie lact?e, ісп. V?a L?ctea, нід. Melkweg, чес. Ml??n? dr?ha, пол. Droga Mleczna, болг. Млечният път, словен. Mle?na pot, англ. Milky Way, нем. Milchstra?e, дат. M?lkevejen, норв. Melkeveien, рум. Calea Lactee, албан. Udha e Qumёshtit…
Молочний шлях у деяких культурах — це слід розлитого по небу молока: за однієї з легенд возниця перевозив глечики на свято, але його віз перекинувся й молоко розлилося. За болгарською билиною Молочний шлях — це молоко місяця й зірок, а у Німеччині існувала поетична назва «Молочний промінь».
На півночі Росії Чумацький шлях називають іноді просто «Стежкою» або «Путиком» з такими-от примовками: «Стежка на небі видніється, коли ясно. Окремих зірок не розгледіш, стежка суцільна»; «Тією стежкою ходить хтось, а хто — не знаю, помру — взнаю», «Путик губиться на небі, як путик у лісі» та ін. У середньоуральських говорах також є лаконічна назва «Дорога«: «Дорога яскрава – день добрий буде!». «Небесна дорога», «Путь», «Вулиця» — ці «дорожні» назви існують паралельно в найрізноманітніших культурах.
У слов’янських землях Чумацький шлях був ще й «Татарською дорогою», «Мамаєвою дорогою», «Батиєвим шляхом», «Басурманським станом». У поляків є назви «Дорога богатирів» та «Воєнна дорога» (пол. droga bohater?w, droga woenna). Спостерігачі неба на польских землях мали й інші «астроніми»: «Шлях Місяця», «Шлях Сонця» (пол. droga ksi??yka, droga s?oneczkowa), «Шлях душ», «Шлях предків» (пол. droga dusz, droga prodk?w, droga duch?w).
Центральне значення Молочному шляху на небосхилі надавали чимало народів: у ненців він велично називався «Опорою Неба», у індіанців територій сучасної Каліфорнії — «Кістяком Небес».
В інших народів Чумацький шлях пов’язувався з… украденою соломою: у болгар, сербів, хорватів и македонців були назви назви накшталт «Кумова солома». А також «солом’яним» є шлях у носіїв тюркських мов: турец. Samanyolu, гагауз. Саман йолу. Не тільки соломою була вкрита «небесна смуга» в уяві спостерігачів: в індіанців Шлях був метафорично посипаний попелом, у венгрів — мукою, білою глиною — у жителів Південної Америки, золою — в естонців та бушменів.
У численних фольклорних традиціях Чумацький Шлях пов’язаний з птахами. У низки народів він вважається вказівником шляху для мандрівних птахів: «Гусина дорога» у поляків та «Диких гусей шлях» у росіян та чувашів, білоруська «Буськова дорога», «Дорога качок» у народу комі й мордовський «Шлях журавлів». Жителі Уральськіх гір вважали, що Шлях з’єднує північ і південь, і що по ньому орієнтуються птахи, тож також нарікли його «Шляхом птахів». В Україні існувала схожа за сенсом назва «Дорога у вирій» — дорога у щасливий край, де на перелітних птахів чекає тепло й благодення. Схожі тематично назви є й у балтійських народів: литовською «Pauk??i? Takas» — це «Пташина стежка», а латиська назва «Putnu Ce??» перекладається як «Пташиний шлях». Багаті на «пернаті» епітети тюркські мови: у казахській, башкірській, киргизькій, чуваській, татарській і каракалпацькій мовах мальовнича галактика присвячена саме пташиним мандрам.
Знаходили дорогу завдяки Чумацькому Шляху не тільки птахи. У балканських народів є легенда, що по ньому знайшли шлях додому невільники, що змогли втекти з полону. Назва «Дорога невільника» є у сербській мові – «Робов пут», а також у румунській – «Drumul robilor».
В окрему групу можна зібрати назви-метафори повязані з зі стрічками-нитями: «Довга стрічка» у сирійців, «Біла шовкова нитка» у хакасів, «Небесний канат» у якутів, «Золотий шнур» у вавілонян. «Небесним поясом» (лат. Caeli Cingulum) називали Чумацький шлях латиняни.
У тюркських народів деякі назви пов’язані з вівцями й верблюдами: кирг. «qoj ?olu» — «Дорога овець», туркмен. «aq majany? joly» — «Дорога білої верблюдиці». Часто-густо кочові племена Середньої Азії називали галактику «Караванним шляхом» або «Дорогою верблюда». А у тюркських народів-землеробів прижилася назва «Дорога плуга»: казах. діал. «saban ?oly», узбек. «somon joli», уйгур. «saman joli». Варіація «земляної» назви – «Шлях орача» є у киргизів та казахів: кирг. «saman?y ?ol», уйгур. «saman?yny? joly», казах. «saban?yny? ?oly».
У жителів степів та тайожних лісів — тувинців — галактика отримала назви «Небесний Шов» та «Дорога Зірки». Назва «Дорожні зірки» відома також і на Алтаї.
Чимало народів називали Чумацький шлях водним іменем — «Білою Рікою». В Індії Шляху дали ім’я «Небесної Ганги» (хін. svargan?g?). «Небесною річкою» – «тяньхе» – називають Шлях і китайці. Айни, корінний нарід японського острову Хоккайдо, називали цю галактику «пэт нока», що можна перекласти як «Подоба ріки». У Східній Азії є назва «Срібна ріка», складена за місцевою легендою. До речі, в Японії й Кореї словосполучення «Срібна ріка» («Amanogawa») означає галактику як поняття, а не тільки конкретно Чумацький Шлях.
Не тільки Україна відома «мандрівною» назвою «Чумацький шлях»: на півдні Росії та в Болгарії відомі назви, пов’язані з промислом перевізників. Знаємо, що назва «Чумацький шлях» пов’язана з промислом чумаків, торговців сіллю, які їздили за нею в Таврію та Крим. Там сіль добувалася випаркою з морської води. «Колісна» назва Шляху є у гагаузів — араба йолу, «Шлях Возу». До речі, сузір’я Великої і Малої Ведмедиці в Україні ще називаються Великим і Малим Возом відповідно — символ возів, які їхали землями сучасної України.
«Мишачі стежки» в нижегородській області Росії, «Фата нареченої» в Естонії, «Cрібне колесо» в кельтів, «Довга Акула» у полінезійців — таке розмаїття назв є відголосками історії того чи іншого народу у певну епоху, його цінностей, прагнень та мрій, які втілилися в назвах далеких й прекрасних зоряних візерунків. Воля, щастя та краса — ці образи живуть в найкрасивіших іменах Чумацького шляху та доносять до поколінь незмінну мету людства — жити в прекрасному Всесвіті.
Олександра ЛОЗОВ’ЮК