Краса світу в кадрі: ТОП-5 фільмів про дику природу

Життя людини безперечно пов'язано з використанням ресурсів нашої планети, і баланс цього процесу стає дедалі проблемнішим. Про ці та інші питання нагадує нам Всесвітній день дикої природи, який відзначається 3 березня.

Це свято не проходить осторонь всіх, кого турбує сьогодення і майбутнє тварин та рослин, воно цінне для тих, хто прагне прикласти свої зусилля на збереження навколишнього світу. Запровадження цієї дати має багато цілей, і головна з них — привернення уваги всього світового суспільства до проблем, які все частіше постають при співіснуванні людської цивілізації та розмаїтої дикої флори і фауни.

Радіо «Юніверс» вирішило поділитися цікавими фільмами про красу дикої природи, щоб ви могли з користю та з задоволенням провести вільний час. Додавайте їх в закладинки свого браузера, дивіться трейлери, цікавтесь і… надихайтесь!

Тарзан. Легенда (2016)

Сюжет фільму розповідає про проблеми Бельгії й колонізовану нею країну Конго. Воєначальник, який взяв контроль за функціонуванням копальні, довів ситуацію до абсурду. Екологічний стан стає дедалі гіршим, страждають люди і тварини. Як врятувати ситуацію?

Дуже атмосферний фільм, в якому поєднується героїчний екшен з хвилинами споглядання за приголомшливими панорамами. Операторська робота на висоті — «милозвучність» кадру можна порівняти хіба що з «Зачаївшимся драконом».

Не знаю, яким дивом сценаристам, режисерами та всій знімальній групі вдалося створити таку картину! Останнім часом з екранів поширюється величезна кількість пустого марнослів’я, так що фільм, де персонажі розкриваються лише в кількох фразах, німих сценах, поглядах, діях, жестах — це справжнє диво! Фантастичний фільм, що поєднує динамічність бойовика й казковість фентезі.

 

Брати вітру (2015)

Це історія про те, наскільки близькими можуть виявитися дві живі душі, навіть якщо одна — молодий орел, що не вміє літати, якого виштовхнув більш сильний брат з рідного гнізда, а інша — дитина, яка не розмовляє з людьми через сімейну трагедію. Фільм «Брати вітру» розповідає про те, як і кровні родичі можуть бути далекі один від одного, і про те, як справжніми братами можуть стати людина і птах.

Звичайно, в першу чергу, візуальна краса фільму — це гори, дикі тварини і розкішні вільні птахи. Орли, сови, лисиці, вовки, зайці та інші — всі вони показані з таким смаком, що просто диву даєшся — скільки ж треба з камерою в руках чатувати такі моменти, щоб в резуальтаті глядач побачив такі дивовижні кадри! По-друге, заслуговує уваги, звісно, акторська гра і той факт, що в картині — всього три людини: хлопчисько, його батько і Жан Рено в ролі лісничого. Фільм знятий дуже якісно, графіка чудова і кожна панорама заворожує. Сюжет — простий і зрозумілий, гарна музика супроводжує кожну сцену — ось така добра картина про природу і людину в ній.

 

Сфера чаклунства (2011)

Дві самотні дитини потрапляють у чарівний світ дикої природи, яка поступово поріднить їх і дасть їм снагу радісно йти життям. Ставок в їхніх очах і в їхній уяві стає чарівничим королівством, наповненим творіннями, народженими в їх фантазіях і страхіттях.

Сюжет картини розкривається через дитячі спогади героя: його ніжний, заколисуючий голос супроводжує глядача протягом усього фільму. Весна, заміське усамітнення, прогулянки стрекотливим лісом, споглядання захованої в хащах водойми, усвідомлення своєї спорідненості з природою… Увага зосереджена не на події, але на найдрібніших деталях спостережень і переживань: оповідач детально описує, що він відчував, вивчаючи танець водомірки, красу вітру, запах вологої землі… При цьому головні герої не вимовляють ні слова, що лише посилює літературність твору.

Багато часу приділено демонстрації незвичайного світу живих істот, що мешкають в ставку і навколо нього. Режисери смакують таємниці світу комах і їх «сусідів» — земноводних. При цьому зйомки не можна назвати повною мірою документальними: створюючи, за власним висловом, «природню казку», режисери сміливо видозмінюють природні декорації, перетворюючи і без того вражаючі сцени у чарівне дійство. Це бажання частково штучно посилити магію природного реалізму народжується з їх прагнення залучити глядача до того, що постановники бачать в цьому крихітному універсумі, що при цьому відчувають і що це для них означає.

Дівчинка і лисеня (2007)

Одним прекрасним осіннім ранком на лісовій стежці дівчинка помітила лисичку. Вона не злякалася звірка і підійшла до нього. Так починається найдивовижніша історія їхньої дружби. Завдяки своєму новому другові, дівчинка відкриває для себе таємничий світ дикої природи.

Окремо хотілося б відзначити абсолютно приголомшливу операторську роботу: неймовірної краси пейзажі лісів, безліч лісових мешканців у своєму природному середовищі з їх звичками й особливостями. Приголомшиво показані сцени погоні рисі за лисеням, турбота лисиці за своїми малюками… Дуже рідко де можна побачити природу такою, практично незайманою і недоторканою, де дика природа живе за своїми законами, практично без втручання ззовні.

Вам, без сумніву, буде цікаво подорожувати разом з дівчинкою і лисеням лісом, знайомитися з його мешканцями. Мораль фільму полягає в тому, що любити і мати — це різні речі. Приручити дикого звіра можна, але з умовою надання йому повної свободи. Тільки так можна отримати його любов і відданість.

 

Джерело (2016)

Побоювання щодо цього фільму виявилися марними — він сприймається легко, захоплююче і без жалю про втрачений час. Він відрізняється від інших тим, що в ньому немає акценту власне на чаклунстві, містиці. А та «ворожба», що присутня— якась нестрашна, не інфернальна, не містична. Вона з дитинства — квітка-семибарвиця, чарівна паличка, глечик, скатертина-самобранка — для добра, спасіння та любові. Власне, філософія цієї історії в назві — джерело. І співіснування двох світів — урбаністичного і природнього, розрахунку і почуттів, любові та інстинктів — рано чи пізно призведе до їх зіткнення, і який світ переможе, буде залежати від того, яке джерело живить тебе особисто, твою душу. Ця думка дуже зрозуміло передається глядачеві всіма кіномовними засобами— і дорослому, і дитині, без повчальності, пафосу і фальші. Красиві актори, гарні краєвиди, незвичайна музика. І головне, невигадана російська глибинка, як ковток свіжого повітря після задушливих офісів та універмагів. Неквапливе життя, несуєтна мова, спокійна впевненість у непорушності засад. Мешканці кажуть про події двохсотрічної давності, як про вчорашній день. Адже вони — Хранителі витоків, які не допустять, щоб люди в чорному зламали цей світ та осушили джерело.

Фільм вийшов незвично теплим та цікавим. В цьому, я думаю, його фішка, а може, і новий тренд. Мені здається, ми скучили за таким історіям — добрими, розумними і обнадійливими.

Маргарита ПАНАСЕНКО