Маріанна Смбтян про виставку «Сильні духом»: «Це унікальний фотопроект, в якому всі моделі — люди з інвалідністю»

Нещодавно у Запоріжжі відкрилася незвичайна фотовиставка "Сильні духом", про яку ми вже трохи писали тут і тут. Цього разу ми вирішили особисто поспілкуватися з організатором цього фотопроекту - Маріанною Смбтян - і дізнатися, як їм з командою вдалося все здійснити.

— Маріанно, розкажи, що очікує гостей на виставці «Сильні духом»?

— Вся виставка «Сильних Духом» — це унікальний фотоматеріал, в якому всі до единої моделі — люди з інвалідністю, які перевтілилися у всесвітньо відомих особистостей з історії, літератури і кіно. В результаті наших спільних зусиль, створилася позитивна і надихаюча експозиція з 136 фотографій.

Всі дуже радісно зреагували на мою ідею створення такого проекту

— Як вам вдалося залучити до співпраці людей на цей фотопроект?

— Насправді, вся команда  погодилася на участь з великим бажанням. Як і самі моделі, так і ті професіонали, які працювали з ними на волонтерських засадах – всі дуже радісно зреагували на мою ідею створення такого проекту. Деякі настільки позитивно реагували та пропонували свою допомогу, що це ще більше надихало мене на створення цього маленького дива. Хоча не приховую, були й труднощі. В деякі знімальні дні доводилося поламати голову над тим, де знайти перукаря чи візажиста. Але в підсумку все вийшло!

— А як висвітлюється виставка в ЗМІ, чи є у проекту медіапартнери ?

— Сам проект з найперших днів роботи вже привернув увагу ЗМІ. Деякі знімальні дні були висвітлені не тільки нашим місцевим телебаченням, але навіть на каналі Інтер був показаний репортаж про нас. А на відкриття так само запрошені були всі запорізькі ЗМІ.

— Розкажіть, хто вони – люди на цих яскравих фото? 

— Більшість моделей проекту – мешканці Запоріжжя. Є модель з Мелітополя, а так само з передмістя, вони подолали нелегкий шлях, щоб стати учасниками проекту. Були бажаючі навіть з Києва, але я, на жаль, не змогла забезпечити їм умов перебування, яких потребують люди з інвалідністю. Однак дуже сподіваюся, що на другу хвилю цього проекту, я зможу знайти допомогу у влади нашого міста в забезпеченні проживання учасникам з інших міст. Тоді проект набуде величезного масштабу!

Взаємодія з людьми – це взагалі особливий вид мистецтва

— Ви організовували театральні вистави, фотовиставки, можливо є ідеї з приводу розвитку ще якихось видів мистецства? Наприклад, музичних концертів у виконанні людей з обмеженими фізичними можливостями?

— Ну, поки я сама, не поспішаючи, намагаюся освоїти мистецтво вокалу. Це дуже важко, враховуючи фізичні обмеження. Однак я стараюся і вже неодноразово виступала з вокальними номерами. Але співачкою себе назвати не можу, мені ще рости й рости в цьому напрямку. Тому вважаю недоречним поки братися за організацію чогось, у чому я ще сама не досить сильна. Вважаю, що спершу самому потрібно чогось домогтися в тій галузі, яку потім будеш нести в маси зі своєю командою.

— Як підсумок після організованого вами фотопроекту: наскільки складно було здійснити все? Чи були якісь організації вашими партнерами?

— Будь-яка організація – це завжди важко. Потрібно багато зусиль і терпіння, щоб все створити і нічого не упустити. А взаємодія з людьми – це взагалі особливий вид мистецтва. Тому скажу, що мені довелося нелегко. Але частина команди на стільки сильно мене підтримувала і допомагала, що я отримувала величезне задоволення від процесу! А крім команди, проект підтримали влада в особах керівників Туристичного інформаційного центру. Частину костюмів для створення образів ми отримали з костюмерної Ірини Локтіонової. ЕОЦ Мазаль тов взалися допомогти нам у створенні календарів. Запорізькі продовольчі компанії надали свою продукцію для відкриття виставки. Так що нас багато хто підтримав. Не кажучи вже про жителів міста, які надіслали фінансову допомогу проекту. Світ не без добрих людей!

Інтерв’ю підготувала Мзія ХАРЧІЛАВА