Олександра Набокова про кантрі, The Refrigerator Cuties і триб’ют на Боба Ділана

Олександра Набокова - талановита дівчина із Запоріжжя, і протягом усього її життя музика завжди була поруч. Де б вона не була, пісня завжди лунала в її душі. Сьогодні Саша абсолютно впевнена, що музика є сенсом життя для неї

— Олександро, зараз ви — музикант. Але був той час, коли ви ще не знали, ким станете в майбутньому. Як саме розпочинався ваш шлях у музичній сфері?

— Я завжди знала, що буду займатися творчістю. У дитинстві збиралася стати художником, в юності — тату-майстром, на першому курсі університету була впевнена, що буду працювати журналістом, по закінченню навчання я вже точно знала, що стану музикантом. Просто планети повернулись у певний бік — і у мене з’явився шанс спробувати себе в музиці.

— Ви граєте музику в стилі кантрі. Вона є популярною в Америці, в той час, як у нас не так часто зустрінеш кантрі-музикантів. Чому ви обрали саме цей жанр?

— Скоріш за все, це кантрі-музика обрала мене. До цього, з групою, ми грали музику з ухилом в американське ретро. Почавши сольну творчість, мені захотілося спробувати себе в іншому жанрі. У кантрі я відчуваю себе трохи дорослішою, як дивно це не звучало б.

— Звідки ви берете натхнення для написання музики?

— Це одне з найдивніших і найскладніших питань, які постійно задають. Невже є хоч один автор, який може чітко відповісти на нього? Я беру натхнення зі своїх емоцій. Напевно, це найточніше визначення.

— Ви були учасницею запорізького рок-гурту “The Refrigerator Cuties”. Чому гурт розпався?

— А ми і не розпадалися. Принаймні ніколи цього не обговорювали. Гурт взяв паузу на невизначений термін. Навіть, за той час, коли ми більше не давали живих виступів, ми випустили EP «Boys». Ми любимо «The Refrigerator Cuties», сумуємо за тими часами. Так що, можливо, в майбутньому ще зіграємо разом. Хтозна.

— Що було чи є наразі найважчим на вашому музичному шляху?

— Для мене немає нічого складного.

— Я знаю, що вашим улюбленим гуртом є «The Beatles». Які пісні  вплинули на вас найбільше  і чому саме вони?
— Не хочеться виокремлювати якісь певні пісні. Скажу тільки, що я в команді Пола Маккартні. І ту ж «Yesterday» можна слухати вічно день у день. Це шедевр. Музика цього гурту для мене унікальна. Дуже подобається те, що спочатку вона здається достатньо легкою і простою, але у своїй суті є зовсім іншою, глибшою. «The Beatles» дійсно моя найулюбленіша група, номер один. Але вона не єдина.

— Ви пишете музику. А яка з ваших власних пісень є для вас найважливішою і чому?

— Всі мої пісні важливі для мене. Кожна з них — це історія, частина мого життя.

— Нещодавно ви були в Києві з виступом  в арт-пабі. Які емоції ви звідти привезли? 

— Цей виступ не був класичним для мене, тому що я робила триб’ют на мого улюбленого виконавця — Боба Ділана. Я вперше зробила цілу програму з 12 пісень одного виконавця. Це був цікавий досвід.

— Який пункт буде наступним, де плануєте виступати?

— Планую знову поїхати зіграти до Києва, тільки вже із власною программою. Також я граю у найпопулярнішому гастро-барі нашого міста, щосереди. Приходьте, я завжди рада новим слухачам.

Підготувала Ася РАДЬКО