Підбірка фільмів про людей, хворих на аутизм
Про проблему аутизму в Украіні почали говорити не надто давно. Досі людей із такими психічними відхиденнями вважають відлюдьками та не сприймають адекватно у соціумі. Це пов'язано із тим, що хворі на аутизм не можуть взаємодіяти із соціумом та спілкуватися із широким колом осіб. Усе через те, що аутисти мають власне, не традиційне сприйняття світу. Тому вони потребують лояльного ставлення до себе. З 2008 року за ініціативою ООН 2 квітня встановили Днем розповсюдження інформації про атутизм. Крім того, останнім часом з'являється усе більше стрічок, присвячених цій проблемі. Ми підібрали кілька фільмів, які розповідають про людей, хворих на аутизм та їхнє спрйняття світу.
Чи не найкраща стрічка про аутизм — «Людина дощу» режисера Баррі Левінсона. Це історія про хворого на аутизм Реймонда і його цинічного брата Чарльза Беббіта. Після смерті батька Реймонд отримує у спадок його гроші, тоді як Чарльзу лишаються тільки трояндові кущі та старий автомобіль. Поставивши собі за мету відібрати свою «справедливу частку» сімейного надбання, Чарлі викрадає старшого брата і тримає його заручником. Але те, що він задумав, переростає в чарівну історію дружби і самоосмислення, яка розширює межі відлюдькуватого світу Раймонда, а Чарлі дозволяє вирватися з пут своєї колись бездушної душі.
Картина отримала 4 премії «Оскар», нагороди «Золотий Глобус» і «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю.
Драма «Темпл Грандін» це біографічний фільм про життя жінки з аутизмом, яка стала однією з провідних вчених у галузі сільськогосподарської промисловості. У стрічці описується дитинство і юність Темпл Грендін, жінки-аутиста, яка присвятила себе вивченню душевних станів і поведінки як тварин, так і людей з проблемами соціальної адаптації. Завдяки невтомній вірі рідних, друзів і вчителів, Темпл подолала майже безнадійні внутрішні і зовнішні бар’єри, зробила блискучу наукову кар’єру, написала безліч робіт з психології та зоотехніки. В результаті своєї роботи їй вділося створити скотобійні, де з тваринами поводилися найбільш гуманно.
«Сніговий пиріг» — фільм режиссёра Марка Еванса, що презентували у 2006-му році. У цій стрічці актриса Сігурні Уівер зіграла жінку-аутиста Лінду, дочка якої загинула в автокатастрофі. Проте для жінки смерть дочки не виявилась страшною трагедією. У Лінди є інші проблеми — вона не виносить, коли в будинку сторонні, не пускає нікого в свою кухню, а найбільше задоволення для неї — напхати повний рот снігу. Головний герой фільму — Алекс був за кермом тієї автівки, у якій загинула дочка Лінди. Він приїхав до жінки висловити співчуття з приводу її втрати, але затримується на її прохання на певний час. У Лінди, як у кожного аутиста, є свій страх: у вівторок має приїхати сміттєвоз, а вона не може торкатися до сміття, тому що «мішок може порватися, все висипется, прибіжать єноти, а вони можуть виявитися скаженими». І вона вмовляє Алекса залишитися до вівторка. У результаті для головного героя ця зупинка виявляється надто важливою і він змінює своє ставлення до життя.
«Рай океану» — це найсумніший фільм з нашої сьогоднішньої добірки. Хворий на рак печінки батько-одинак ??намагається навчити свого сина-аутиста різним побутовим навичкам. також батько шукає притулок для сина, але проблема полягає в тому, що для дитячих установ він занадто дорослий, а для будинків престарілих — занадто молодий. І ось батько ночами пришиває бирки з інформацією до одягу дафу, щодня вчить сина варити яйця, розрізняти грошові купюри, спілкуватися з кондуктором в автобусі, працювати прибиральником, правильно одягатися. Кожна сцена, кожна деталь прописана а цьому фільмі з приголомшливою китайською акуратністю. І здається, що за час фільму проживаєш разом з батьком відведені йому три місяці.
«Адам» — романтична історія кохання аутиста-астронома і дівчини — дитячої письменниці. Адам знайшов свій світ в космосі, про телескопах може говорити нескінченно, але абсолютно не розуміє натяків і не терпить брехні. Власне, навколо брехні будується фільм. Адаму потрібно навчитися розрізняти брехливих дівчат від тих, хто гідний любові, а Бет, його подрузі, нарешті змиритися з тим, що її батько — махінатор і обманщик. «Адам» — ??приклад правдивого фільму, без прикрашання дійсності аутиста, якому дуже складно знайти собі супутника життя. Але можливо. Коли Адам спробував зізнатися в любові Бет, він зробив це так, як напевно, зробив би будь аутист — спробував порозумітися з допомогою логіки. На жаль, дівчина не розуміє почуттів Адама. Молоді люди разом проходять через випробування і їм таки вдається порозумітися.
«Мене звуть Кхан». Головний герой стрічки — Різван Кхан, мусульманин з Індії, який страждає від Синдрому Аспергера. Він переїздить до Сан-Франциско і живе зі своїм братом та невісткою і закохується закохується в невістку Мандіру. Незважаючи на протести його брата, закохані одружуються і починають разом невеликий бізнес. Вони живуть щасливо до 11 вересня 2001 року (у фільмі 2005 рік), коли ставлення до мусульман різко змінюється. Коли відбувається трагічна загибель сина Мандір, вона виявляється пригніченою і їх відносини зазнають проблем. В пориві гніву Мандіра вимагає, щоб Кхан відправився до Президента США і сказав йому: «Моє ім’я Кхан, і я не терорист». Щоб повернути кохану, він відправляється у зворушливу подорож через всю Америку.
«Мері і Макс» — пластиліновий анімаційний фільм австралійського аніматора Адама Еліота. Дія трагікомедії відбувається з 1976 по 1994 роки і розповідає про листування двох друзів протягом 18 років. Герої картини — Мері, самотня 8-річноа дівчинка, яка мешкає у передмісті Мельбурна, і Макс — 44-річний чоловік із Нью-Йорка, який страждає ожирінням та має синдром Аспергера. У центрі уваги фільму листи, які пишуть Мері і Макс (у віці від 8 до 26 і від 44 до 62 років відповідно), і історії їхнього життя, а також життя людей, які їх оточують . Фільм, окрім проблеми аутизмі, порушує проблеми байдужості до дітей, самотністі алкоголізму, ожиріння, самогубства. Проте, автор вдало поєднав у фільмі разом із драматичним сюжетом і гумор стосовно порушених тем. У початкових титрах зазначено, що фільм заснований на реальних подіях.
Джерела: uk.wikipedia.org, lostfilm.info.
Марина Галич