Рецензія на книгу Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку»

Думаю у кожної людини з’являлась потреба в такому собі «Інтермецо», особливо на порозі важких і доленосних рішень. Це справді важливо, але чи можливо поставити життя на паузу? Відповідь на це питання отримає читач книги Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку».

За завісою сільського побуту криються рішення всіх труднощів, що зачаїлись в місті. Тут велику роль відіграє місце подій. Воно немов захищає персонажів від дорослих проблем і дає змогу вирішити їх по дитяче простому і рідному : порадитись з бабусею, погомоніти на подвір’ї про все, посадити гарбузи, зайнятись садом. Читаючи цю книгу, ви разом з персонажами порините в їх життєві дилеми і сховаєтесь в чагарниках малини. А після того, як прочитаєте останню сторінку, вийдете з малинових кущів із гарбузом під пахвою, можливо тоді знайдете відповідь і на свої нагальні питання.

Сам стиль письменниці доволі лаконічний, бо  сама книга має всього двісті шістдесят шість сторінок тексту і велику кількість подій. Але не дивлячись на обсяг, епізоди написані настільки влучно, що читач може відчути запах описаної події. Це показує майстерність авторки показати життєву історію людей, що читач почасти підкріплює уяву своїми спогадами. Та і самі події книги настільки органічно ляжуть в свідомість, що її можна буде видати за спогади минулого життя.

Ця книга настільки зігріла мене моїми ж спогадами, що одразу після прочитання я почав радити її практично кожному. Навіть коли минув певний час після прочитання, я все одно бажаю кожному відвідати дім зарослий малиною і відчути кожну сторінку книги «Спитайте Мієчку»

Плетінь Єлисей