Розпізнаємо та боремось з расовою дискримінацією
Ліквідація расової дискримінації – велика проблема з якою триває боротьба через законодавства, зокрема: Верховної Ради України, ООН, Закон про медіа та інші.
Є різні тлумачення терміну «Дискримінація», розглянемо декілька з них:
- «Дискримінація, і, ж. Обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за расовою або національною належністю, політичними і релігійними переконаннями», — Словник української мови
- «Дискримінація – це складне й багатокомпонентне явище. Доводити ту чи ту форму дискримінації або її відсутність – переважно прерогатива суду або уповноваженого органу, відповідального за дотримання антидискримінаційного законодавства»,- Посібник із запобігання та протидії дискримінації.
Верховна Рада України зазначають, що Загальна декларація прав людини (995_015 ) проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності та правах і що кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені в ній, без будь-якого розрізнення, зокрема без розрізнення за ознакою раси, кольору шкіри чи національного походження, вважаючи, що всі люди рівні перед законом і мають право на рівний захист закону від усякої дискримінації і від усякого підбурювання до дискримінації.
Організація Об’єднаних Націй осудила колоніалізм і всяку пов’язану з ним практику сегрегації та дискримінації, де б і в якій би формі вони не проявлялись, і що Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам від 14 грудня 1960 р.
Беручи до уваги Конвенцію про дискримінацію в галузі найму і праці, затверджену Міжнародною організацією праці в 1958 році, і Конвенцію про запобігання дискримінації в галузі освіти ( 995_174 ), затверджену Організацією Об'єднаних Націй у питаннях освіти, науки й культури в 1960 році, бажаючи здійснити принципи, викладені в Декларації Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, і забезпечити для досягнення цієї мети якнайшвидше проведення практичних заходів.
Відповідно до основних зобов’язань, викладених у Статті 2 цієї Конвенції, Держави-учасниці зобов’язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію в усіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо щодо здійснення рівності перед судом, рівності політичних прав та свобод, права на громаднство, володіння майном та спадкоємством, права на свободу думки, совісті і релігії; права на свободу переконань і на вільне вираження їх; права на свободу мирних зборів та асоціацій; прав в економічній, соціальній і культурній галузях.
Також є інші ознаки, такі як:
- стан здоров’я (різні захворювання, які впливають на якість життя людини);
- спосіб\стиль життя (безхатько, надання секусуальних послуг тощо);
- сексуальна орієнтація;
- гендерна індентиність;
- належність до профспілки та професії;
- соціальний статус;
- наявність судимості.
«Україна завжди дотримувалася і дотримується принципів гуманізму та верховенства права, не обмежуючи в правах народи різних національностей, які проживають на нашій території. Рівність і справедливість для всіх – це фундаментальна цінність демократичного світу, в якому немає місця жодній дискримінації — будь-то расовій, етнічній або національній. Тому всі її прояви мають суворо присікатися, а винні — нести відповідальність», — наголосив Дмитро Лубінець.
Остаточного визначення дискримінація як порушення рівних прав людини за багатьма ознаками набула у 2012 році, з прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Саме цей закон установлює заборону дискримінації за всіма ознаками й визначає форми забороненої поведінки, а також обов’язки державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у сфері запобігання та протидії дискримінації.
Визначається п’ять форм дискримінації :
- пряма дискримінація (це коли до людини ставляться погано або несправедливо просто через те, хто вона є);
- непряма дискримінація (це коли правило чи закон виглядає однаковим для всіх, але насправді ставить когось у гірше становище через їхні особливості);
- утиск (це коли людину ображають, принижують або залякують через її особливості (расу, релігію тощо));
- пособництво в дискримінації (це коли хтось допомагає іншій людині чи групі дискримінувати);
- підбурювання до дискримінації (це коли хтось закликає чи спонукає інших погано ставитися до певної групи людей ).
Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб через певні їхні ознаки, стосовнояких застосовують позитивні дії:
- спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
- здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
- надання пільг і компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
- установлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
- особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Омбудсман зазначив, що на міжнародному рівні расова дискримінація визнана найнебезпечнішою формою порушення прав і свобод людини. Наразі одним з найбільш дискримінованих процесів є факт окупації території України Росією, що є прямим порушенням норм міжнародного права, зокрема, прав людини на етнічному та національному ґрунті.
Аналіз звернень громадян, які надходять до Офісу Омбудсмана, та результати моніторингу ЗМІ свідчать про те, що в Україні фіксуються напади на ґрунті расової ненависті та випадки поширення мови ворожнечі. Так, в 2022 році надійшло: 40 звернень щодо дискримінації за етнічною та національною ознакою, 3 – щодо расової нетерпимості та за кольором шкіри, 33 звернення – щодо обмежень за релігійними переконаннями. «Тож необхідно підвищувати рівень толерантності в українському суспільстві, зокрема, активізацією просвітницької роботи з професійними та цільовими групами», — вважає Дмитро Лубінець.
У разі, якщо відбулася дискримінація, утиск чи інші дії подібного плану ви маєте право звернутися із скаргою до суду та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Джерела:
- Дмитро Лубінець Посібник із запобігання та протидії дискримінації URL: https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/guide-to-preventing-discrimination19082024-1.pdf
- Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації URL: https://www.ombudsman.gov.ua/news_details/ombudsman-rivnist-i-spravedlivist-dlya-vsih-ce-fundamentalna-cinnist-demokratichnogo-svitu-v-yakomu-nemaye-miscya-zhodnij-diskriminaciyi-bud-rasovij-etnichnij-abo-nacionalnij
- Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації URl: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105#Text
Зібрала матеріал Катерина Вершиніна