Сергій Бриков про роль поезії, Губермана та поетичні слеми в Запоріжжі
Як стають поетами та звідки береться натхнення? На яку тему писати і як читати вірші на публіці? Про все це ми вирішили поговорити із запорізьким поетом Сергієм Бриковим
vk.com
Сергій Бриков — молодий запорізький поет, без претензії на велику сцену і з потужним натхненням дарувати людям посмішки. Спостерігаючи за його творчістю, складно не помітити кардинальні зміни у настрої та формі віршів. Чим спричинені такі трансформації, з чого все починалося і чим надихається поет, я вирішила дізнатися в Сергія особисто.
Сергій Єсенін, реп та пончики
— Почнемо зі стандартного питання — чи давно ти пишеш вірші і звідки бере корені твоє захоплення поезією?
— Вірші я почав писати у 9 класі школи: вкрав у мами збірку віршів Сергія Єсеніна і переписав звідти всі рими. То була така база для моєї творчості. Так я почав писати, спочатку це був реп, але 3 роки тому мені це стало нецікаво. І тепер я просто пишу вірші.
— Наразі ти пишеш у новому форматі чотирирядкових віршів, які ти назвав «пончиками». Як прийшла така ідея?
— Ці чотиривірші — частини недопрацьованих до кінця моїх творів або якісь окремі сильні рядки у в цілому слабкому вірші. Таким чином, я «висмикував» їх звідти — і так вийшло немало непоганих чоторирядкових віршів. Тож я виришів попрацювати в такій формі. Взагалі-то, думав, що мене одразу почнуть з Губерманом порівнювати. Але поки тільки сам себе порівнюю — мабуть, ми з ним, все ж таки, дуже різні особистості.
— Судячи з назви та формату, «пончики» — це щось на кшталт «свого слова» в противагу так званим «пиріжкам»? (вірш-піріжок — це чотиривірш, написаний чотиристопним ямбом, малими літерами, без розділових знаків, з відсутністю явних рим — прим. ред)
— Так, хоча це скоріш «своє слово» на вірші Ігоря Губермана та рубаї Омара Хаяма. В «пиріжках» там взагалі своя ритміка, і вона дуже жорстка.
— Мені вони, наприклад, в своїй більшості не дуже подобаються, а тобі?
— Мені теж. Багато чого із Губермана, те, що вульгарне — мені теж не до вподоби.
— Але й є в нього дуже класні вірші. Він, до речі, буде в листопаді в Запоріжжі, чув про це?
— Так, бачив афішу, але надто дорого, ціни на квитки — від 300 гривень. А за 200 — точно сходив би.
vk.com
«Комусь — риболовля, комусь — зранку писати віршики»
— Тобі більше подобається процес написання вірша або процес читання його на публіці? Взагалі, ти любиш виступати перед аудиторією?
— Найбільше подобається писати. Якось я не писав приблизно 8 місяців, але потім зрозумів, що без цього просто не можу прожити. Комусь — риболовля, комусь — зранку писати віршики.
— Ти запровадив у свої группі «Вконтакте» зворотній звязок: люди можуть запропонувати будь-яку тему, яка їх цікавить або хвилює, а ти пишеш по цій темі вірш. Які теми найбільше цікавлять читачів?
— Ну, пропозицій ще було надто мало, щоб робити якісь висновки. А так, в цілому, — це те, що вони особисто переживають. Наприклад, у дівчини розлучення, вона й хоче вірш про розлучення. В основному, люди люблять читати про стосунки між чоловіком та жінкою.
— Якщо порівняти Серьожу-поета в 9 класі і Сергія нинішнього — що залишилося спільного, в настрої, віршах? І що конкретно змінилося?
— Думаю, що в них лишилося небагато спільного. Зараз я намагаюся писати так, щоб надихнути людей на що щось хороше, добре. Щоб люди це чули і посміхалися. Адже посмішка надає сил. Раніше багато писав про якісь особисті проблеми — і після таких віршів хотілося помитися. Так, є поети, які плачуться у своїх віршах. Але після такої поезії нічого не залишається, просто вода. Я ж завжди стараюся залишити щось, але ось тільки недавно зрозумів, що саме потрібно залишати. Раніше були проблеми і зневіра, тепер — посмішки і натхнення.
vk.com
Про поетичні змагання, улюблених поетів та натхнення
— Ти спілкуєшся з іншими поетами? Чи є взагалі в Запоріжжі реально функціонуючі літературні клуби, якесь організоване спілкування людей, що цікавляться поезією?
— Так, спілкуюся, в основному, з поетами з інших міст. В Запоріжжі багато спілкуюся з моїми улюбленими поетами, Олександром Тихонівським і Тетяною Кондик. В нашому місті є гарний захід — поетичний слем. До речі, він стартує в листопаді.
— Це щось на зразок поетичного поєдинку Маяковського і Єсєніна?
— Ні, просто такий конкурс: прочитай свої вірші, прочитай вірші улюбленого поета, прочитай вірш на певну тему. Або — склади вірш прямо в залі. І хай там не завжди перемагають справді гідні, але дух і атмосфера — класні. Слемов типу «версус», про які ти згадала, у нас немає. Але мені цікаво таке, я постійно викликаю на змагання одного запорізького поета, але, на жаль, він не погоджується.
— Назви декілька поетів, чиї вірші читав останнім часом.
— Птицами — слухав його на вечорі. Едуард Асадов, Соло Монова. А, ну, і Володимир Ток, мій улюблений Володимир Ток.
— І останнє. Назви три речі — це може бути явище, людина, предмет, — які тебе надихають до написання віршів.
— Моя наречена Катя, сонце, ранок.
Інтерв’ю підготувала Олександра ЛОЗОВ’ЮК