Студенти ЗНУ «за» онлайн-дружбу із викладачами

Соціальні мережі настільки увійшли в наше повсякдення, що під час знайомства ми вже не запитуємо: "Ти є у Facebook?", натомість ми цікавимось: "Як ти підписаний у соцмережах?". Соцмережі дозволяють нам завжди бути на зв'язку не лише із друзяим, а й з викладачами або співробітниками. Але тут є і мінуси, адже приватна сторінка студента може опитинися під прискіпливою увагою викладачів чи батьків. Через це молодь вдається до другого облікового запису, де може жити абсолютно іншим інтернет-життям, під іншим ім'ям, аби тільки приховати щось від "друзів" в мережі. 

З іншого боку, соцмережі дедалі більше нівелюють дистанцію між студентами та викладчами. Так, наприклад, студент може написати викладачеві о першій ночі напередодні іспиту, або заклопотаний  викладач, може забути дати завдання на парі та напише його ввечері напередодні захисту. Отже, як ставляться до онлайн-дружби студенти та викладачі Запорізького національного університету ми намагалися розібратись.

В соціальних мережах ми провели опитування, в якому, на момент написання матеріалу, взяли участь 440 користувачів:

Білшье 200 студентів обрали варіант «ставлюсь чудово, це зручно, із викладачами завжди на зв’язку». Тоді як 40 студентів дратує, що викладачі заходять на їхню сторінку і залишають коментарі. А от 70 студентів обрали варіант: «не хочу, щоб викладач в останній момент вигадував завдання і викладав його у соцмережу».

Викладачі також позитивно ставляться до спілкування у соцмережах із студентами, таких користувачів 15, і лише двоє відповіли, що їх дратує, коли студенти пишуть у позаробочий час.

Доцент кафедри видавничої справи та редагування Наталія Романюк, наприклад, користується соцмережами не тільки для донесення інформації для студентства, а й заради продовження комунікації:

— Я за дружбу між викладачем та студентом не лише в соцмережах:) Для мене соцмережі — це майданчик співпраці зі студентством, це продовження комунікації з ними. Але й тут мають бути межі пристойності:)

А доцент кафедри соціальних комунікацій Людмила Чернявська (навіть кафедра відповідна!) активано використовує «Вконтакте» для того, аби публікувати завдання для студентів:

— Спілкування в мережі для мене є дуже зручним. Немає потреби когось шукати особисто, а можна написати і це економить час і нерви усім. Особиста інформація мені не заважає. Є можливість порадіти чиїмось успіхам, про які тут пишуть. Або дізнатись про якісь новини, які тобі також цікаві. Мережа ВКонтакті цікаві мені саме можливістю спілкуватись із студентами, які традиційно в цій мережі реєструються. Іще тут хороші групи з вивчення іноземних мов)

Ще один викладач факультету журналістики Наталія Виговська не лише спілкується зі студентами у Facebook, але й привчає студентів, що це гарна платформа для журналісьської роботи:

— Я бы не сказала, что я «дружу» со студентами в Facebook. Скорее, я приучаю, если не сказать, принуждаю, их пользоваться Facebook-ом как профессиональным инструментом журналиста. Именно поэтому у нас есть группы по каждому предмету и большинству из студентов пришлось со мной «задружить». Да, мы частенько обсуждаем проблемы — как написать текст, что учесть в запросе, кому звонить, если и т. д. — в вечерне-ночное время. Я пытаюсь отучить и себя, и моих младших коллег от этого. По крайней мере, какие-то рамки у нас есть: после полуночи практически никто не пишет. В любом случае, видимо, я не очень стараюсь, потому что для меня важнее стремление студентов чему-то научиться, чем выдерживание протокола.

Щодо студетнства ЗНУ, то більшість коментарів також були позтивними. Зокрема студентка факультету соціології та управління Ірина Яковенко поскаржилась, що не усі викладачі зареєстровані і соцмережах:

— Я к этому отношусь очень хорошо. Было бы замечательно если бы все преподаватели были в соцсетях. Это удобно быстро и практично.

Першокурсниця журфаку Наталя Бурило також «за» онлайн-дружбу з викладачами:

— Мені подобається, коли новітні технології застосовуються для добрих справ. Однією з них вважаю і дружбу з викладачем у соцмережах. Це надає ряд переваг: здатність бути завжди на зв`язку, відчуття наближеності та, можливо, навіть створення кращих відносин. За таких обставин студенти бачать викладача як цікаву особистість зі своїми інтересами, а не просто як людину біля дошки. Головне у всьому – «золота середина».

Такої ж думки і голова Студентської ради ЗНУ Ольга Лебєдєва:

— Як студентка, і як голова студради бачу позитив в кількох моментах: прискорення комунікації, краще розуміння один одного, спілкування не лише на теми навчання (випливає з попереднього). Взагалі вважаю, що зміна структури спілкування між викладачами та студентами допоможе лібералізувати нашу освітню систему, прискорити її розвиток. І також впевнена в мудрості викладацького складу, що ніякого «панібратства» і навпаки — прискіплевого «ока» над студентами не буде.

Отже «дружити» з викладачами у мережі — це добре і портрібно. Головне — тримати дитанцію та не писати після 22.00.

Марина Галич