Українська мова на телебаченні. Чому наше ставлення до неї важливе?
Як ставляться до загального поширення «солов’їної» українці, зокрема жителі Запоріжжя, де російською мовою розмовляє більшість населення? Спробуймо знайти відповіді
Згідно зі внесеними у червні 2016 року змінами до закону «Про телебачення і радіомовлення», щороку частка українськомовного контенту на телебаченні і радіо має зростати на 5%. За недотримання мовних квот передбачені штрафи від чотирьох до майже сорока тисяч гривень. Згідно з опитуванням, яке провело інформаційне агентство «Уніан», більше половини українців вважає рідною українську мову. (https://www.unian.ua/society/1873666-opituvannya-68-gromadyan-ukrajini-vvajayut-ridnoyu-movoyu-ukrajinsku.html) Однак у Запоріжжі більшість ЗМІ лише віднедавна почали переходити на українську. І згідно з тим же опитуванням «Уніану» на Півдні українську вважають рідною лиш 42% жителів, серед яких, звісно, і запоріжці. Також, варто згадати закон України «Про засади державної мовної політики», бо він трактує поняття «рідна мова» як першої мови, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві. Чому це важливо? Як ставляться до загального поширення «солов’їної» українці, зокрема жителі Запоріжжя, де російською мовою розмовляє більшість населення? Спробуймо знайти відповіді.
Дійсно, українські телеканали поступово вводять українську. Це стосується як програм власного виробництва, так і російського контенту, зокрема, телесеріалів і кіно. Наприклад, ведучий ток-шоу «Говорить Україна», Олексій Суханов (телеканал «Україна»), не так давно почав говорити українською. Це ж стосується, наприкад, і героїв сіткому «Щасливі Разом», який транслював «Новий Канал». Хоча українською серіал показували лише зо два тижні, і на сторінці «Нового каналу» в соціальних мережах щодо цього точилась жвава дискусія. Проблема в тому, що в Запоріжжі більшість людей російськомовна, тож і дивитись російською, мабуть, не менш зручно, а масштабна українізація може викликати невдоволення. Може, але не обов’язково викличе.
У дослідженні, з метою дізнатись ставлення до української на телебаченні, було опитано 30 осіб різного віку (від 15 до 45), тому довелось зіткнутися з великою кількістю дійсно різних думок. Справа, мабуть, більш глобальна, варто говорити і про загальне ставлення до мови, і про залучення її в окремі сфери життя. Наприклад, для декого з дерусифікацією документації ще можна змиритися, з дерусифікацією сфер роботи й навчання – теж. А от розважальний контент на ТБ та в Інтернеті – вже занадто? Хоча з Інтернетом справа не така складна, адже мову для перегляду можна обрати самостійно. До речі, у деяких серіалах від «Netflix» вже офіційно з’являється вибір українських субтитрів.
Тож, яке ставлення? Як вже було вказано, різне. З 30 опитаних осіб 17 вважають непотрібним додавати українську туди, де і російська звучить добре. Вісьмом людям взагалі все одно. І 5 вважають, що це правильно і треба цьому сприяти. Звісно, крім загального опитування, ми спитали експертів про становище української на телебаченні. 
Диктор, актор озвучення, член перекладацької спілки «Шлякбитраф» Олекса Мельник має цікаву думку щодо поширення «солов’їної» на телебаченні. Він говорить: «Телебачення – це інструмент впливу на найменш активну частину суспільства (тобто на більшість). В інтересах виживання суспільства, збереження єдності українського народу обов’язковим є переклад усього контенту цього застарілого медіа. За винятком тих випадків, коли йдеться про програми, що вивчають іноземні мови (є такі мультики для дітей)». Отже, згідно з опитуванням, ситуація в Запоріжжі трохи невтішна, адже це показник малої здібності до виживання українського суспільства у місті.
Це ситуація у межах, знову ж таки, нашого міста. У Львові, наприклад, більшість жителів говорить українською, тому контент українською – звична справа. Говорячи про більш втішну ситуацію, порівняймо поширення української на ТБ з Інтернетом. Є багато волонтерів-українізаторів, що безкоштовно перекладають контент з Інтернету просто для того, щоб поширювати мову. 
Однією з таких є Мар’яна Янкевич, до речі, львів’янка. Її голос можна почути в багатьох серіалах українською в Інтернеті, як ось «Дивні Дива», «Рік та Морті» та інших. Незважаючи на власну популярність, вона озвучує за ідею. Спеціально для цього матеріалу Мар’яна поділилась власною думкою, розповіла, чому вона це робить, чому до такої діяльності варто залучати людей: «В першу чергу варто задуматися, чим ми українці відрізняємося від росіян? Якщо російськомовний українець потрапить за кордон, чим він відрізнятиметься від російських туристів?
Багато хто запевняє себе, що він українець, бо живе у цій країні. По суті, національна ідентифікація відбувається на географічному рівні, звідси і виникають твердження — “я народився в російськомовній сім’ї, мені зручно так говорити, але я ж патріот, я підтримую Україну”.
Інше питання, що територія не визначає тебе за національністю. Україна — це мова і національний код, який є у тебе в душі, а не будинок на Сихові (район у Львові – автор). Українці не можуть похвалитися чистим генетичним корінням. Багато воєн, масових переселень, національних змішувань — це все сприяло знищенню національного коріння. Сучасним українцям залишається зберегти принаймні українську самосвідомість. Але як її зберегти, коли половина українців спілкується російською, підтримують російський ринок і відверто нехтують українським продуктом, як чимось примітивним та сільським.
І саме створення україномовного продукту — це здоровий, не агресивний спосіб зберегти мову від змішування у суржик, популяризувати україномовний продукт, зробити його конкурентоспроможним, якісним, щоб витіснити чужоземний мовний вплив на молоде покоління. До того ж, дати зрозуміти, що немає потреби у його використанні. Це зумовить моду на власну мову та зробить її не диковинкою, а нормою».
Зі словами Мар’яни важко не погодитись. Ставлення до мови нині залежить саме від її поширення в розважальних сферах, тобто в контенті для телебачення й Інтернету. І саме такий волонтерський самостійний шлях потрібен для країни. З великим відсотком поширення «солов’їна» починає приживатись, особливо у сфері цікавій більшості. І знову ж таки, приклади результатів цього ми вже маємо, але не на телебаченні, а у книжковій індустрії. Нині популярності набувають українськомовні книжки різних жанрів і призначення: романи, енциклопедії, комікси. Відкриваються суто українські книгарні, книжкові ярмарки, до речі і в Запоріжжі все це поширено.
Український незалежний перекладач, а також сценарист коміксу «Сага про Сонценосців» Денис Скорбатюк, що працює у книжковій сфері вже достатньо довго, виділяє три причини попиту на українськомовну літературу: « По-перше, з початком війни великий прошарок людей почав відмовлятися від купівлі російської продукції та звернув увагу на продукцію українську.
По-друге, цілком природно, що українськомовна книжкова продукція постійно перебувала (і досі перебуває) у стані конкуренції з продукцією російськомовною. Оскільки такої кількості пропозицій, які пропонують російські видання, українські запропонувати не здатні (принаймні поки), наші видавництва пішли по принципу «вигравати не кількістю, а якістю». І в більшості випадків їм це вдається. Українські видання зазвичай зроблені набагато якісніше, ніж їх російські аналоги, і це стосується як перекладу, так і оформлення.
По-третє, українські книжки та комікси значно дешевші! Російські видання друкуються у Росії, а тому їх треба привезти, заплатити мито, податок — все це відбивається на ціні. Українські видання ж від податків звільнені. А тому наші книжки дешевші від російських у 2-3 рази».
Тож, порівнюючи досвід Інтернету та книжкової індустрії, можна зробити висновок, що, знову ж таки, українська мова на телебаченні потрібна, вона не зашкодить. Хоча українськомовна частка контенту в ньому зростає не дуже швидко. А все через те, що працівники сфери або не звикли, або бояться втратити російськомовну аудиторію. Та ця тактика не є правильною. Просто варто показати суспільству, що українська це чудово: більшість ваших улюблених персонажів і телеведучих нею говорить. А коли зміниться ставлення до мови всіх українців на позитивне – це може сприяти патріотичним течіям, що покращить демографічну та економічну ситуації в країні. Звісно, невдоволення може мати місце, але людина здатна змінюватись, адаптуватись. І згодом, можливо, й у Запоріжжі кожен буде говорити українською і «солов’їна» на ТБ буде вже цілком звичною справою.
Денис Швецов