Українські поети та поетеси про осінь
Якось склався такий негарний стереотип про осінь, що це - депресивна пора року та час для поганого настрою. Але мало хто помічає красу в мокрому червоно-жовтому листі після дощу, ранковому тумані, крізь який пробиваються сонячні промені, та вечірній осінній прохолоді...
Картина Олексія Єфремова
Барви осені
Барви осені дощик скропив,
Нам в алеї приніс прохолоду
Він зіграє на струнах отих,
Про сніги і холодну погоду,
І про люті морози, і сум,
Зачарований ліс, і трембіти,
Що чекатимуть в горах весну
І струмочки, що бігтимуть звідти.
Ми згадаєм дитинство своє,
Біля ватри гітару і квіти,
І кохання юнацьке, і все,
Що нас осінь навчила любити.
Зельд
Гарцює осінь
Гарцює осінь в парках і лісах,
Золочені вдягає всім корони,
Берізки пофарбована коса
Підкреслила її казкову крону.
Запнулось небо в сіро-синю шаль
З лелечими тривожними ключами
Й затріпотіла стогоном душа,
Немов услід їм з болем прокричала:
«Чекайте, не спішіть у край чужий.
Іще теплом наш рідний край багатий!»
«Звичайно, хочеться нам тут іще пожить,
Але зима нас може покарати.»
І зникли-заховалися з очей,
Вони ж лелек довгенько ще шукали,
Не розуміючи в природі двох речей,
Чому птахи у край чужий втікали.
Ганна Верес (Демиденко)
Е. Лушпин
Осінь у Львові
Віолончельний плач на Кайзервальді
Це вже осіння музика одвічна,
В тій осені усе здавалось звичним
Якби не голос спогаду Вівальді.
І навіває пишне жовте листя
Кохання спомин, затишок колиски,
Тепло каміну і гуцульський ліжник,
Настояний на травах чай іскристий.
Так гарно охолонути від спеки,
Так втішно відпочити вже від літа,
Згадати плани близькі і далекі,
Нові зростити повечірні квіти.
Старий трамвай везе кудись у казку
І хочу, щоб тривала ця мандрівка,
Щоб раптом я отримала підказку
Де тиха пристань, втрачена криївка.
Маріана Задорожна
Осінь
Сивина вже скроні посріблила,
Листопадами літа летять,
І в душі кохання відболіло,
А на серці тиха благодать.
Осені п’янке зачарування
Вабить зір, нашіптує слова,
Як юнак дівчині про кохання
Пісню тихим голосом співа.
Фарб осінніх бурне розмаїття,
Золото й бурштини є у нім,
Ще зими далеко лихоліття,
Пахне ще дитинством сизий дім.
Ольга Анцибор
http://zanoza-news.com/
Восени
Що казати, восени радісно людині!
Та вминає кавуни, ця куштує дині.
Мова мамина палка лине з відучора:
-З’їв би, сину, огірка, спробуй помідора.
Голос тата чую теж у кімнатній тиші:
-Що ж ти яблуко жуєш, грушку не скінчивши?
З’їв сливок я рівно сім, персик в роті тане…
Доки я усе не з’їм, зима не настане!
Віталій Березінський
Дощова осінь
Водить осінь хороводи,
Під мелодію дощів
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани, задощило в небесах, —
І ми знову у пошані
Знов нас носять на руках…»
І прийшли тоді до згоди парасолі і плащі,
Що найбільша насолода – це коли ідуть дощі.
Анатолій Качан
Альона ПОТОЦЬКА