Українські студенти відкрили секрети навчання у Польщі

Як відомо, чимало молодих українців за походженням зараз навчаються у Польщі. Тож, на честь Дня студента, яке відзначається сьогодні, ми вирішили поспілкуватися з трьома студентами польських вишів, щоб дізнатися, як проходить їх навчання закордоном

Анастасія із  Запоріжжя тільки-но у цьому році розпочала навчання у Польщі, у той час, як Марина з міста Рівне вже на другому курсі. Максим, також уродженець Запоріжжя, вже навчається на  магістратурі. Вони такі різні, але їх об’єднує одне – країна навчання.

— Як у вас з’явилась ідея щодо навчання за межами України?
Анастасія: Спочатку така ідея виникла у моєї мами, коли я була у восьмому класі. В дев’ятому класі ця ідея зацікавила вже й мене, тож так я її несла до самого вступу, вивчаючи польску мову і потроху готуючись до труднощів переїзду й отримання візи.
Марина: Ну, з самого початку я не розуміла і не знала, ким хочу стати в майбутньому, тому мені було все одно куди саме вступати. А потім я почитала про спеціальність на якій зараз вчусь, але в Україні її нема, тому вихід був тільки їхати куди-небудь. Тим паче, що польську мову я вчила ще у школі та часто до цього було у Польщі.
Максим: Почалося все з батьків. Наполягали, просили хоча б просто почати вчити мову. Я не хотів, і в такому протиястоянні пройшло кілька місяців. А далі як у книжці: прокинувся одного прекрасного ранку та зрозумів, що загорівся цією ідеєю.

— Де і як ви вивчали польську мову? Чи виникали якісь труднощі?
Анастасія: Я вивчала мову спочатку на курсах у Запоріжжі, потім у приватних репетиторів, а перед самим навчанням поїхала на інтенсивний курс на місяць до Варшави. Спочатку труднощів не виникало, але вони з’явились при більш глибокому вивченні граматики.
Марина: Як я вже казала, я вивчала польську ще у школі, а саме з п’ятого класу, тому труднощів майже не було. У нас була спеціалізована школа по вивченню іноземних мов.
Максим: Я вивчав індивідуально, з викладачем. Чесно – у мене взагалі не виникло проблем з мовою! Я дуже швидко її освоїв, адже був мотивований на максимум. З кожним наступним заняттям було видно прогрес, я починав потроху щось говорити, це було неймовірно! Але, звичайно, це все завдяки тому, що польська — в одній мовній групі з російською та українською, тобто має одну і ту ж логіку побудови. Єдине, що спочатку важкувато було читати, але потім звик.

— А у якому місті, у якому виші та на якій спеціальності ви навчаєтеся? Чому ви обрали саме її?
Анастасія: Зараз я навчаюся у Сілезькому університеті, що у Катовиці, англійська філологія, китайський переклад. Я спочатку хотіла вивчати японську, але мені не вистачило балів на цю спеціальність, тому — китайська, хоча був ще варіант «англійська філологія, вчитель інформатики». Але  я зовсім не вмію працювати з більшою частиною комп’ютерних програм, для мене це важко, тож вивчення китайської мені здалося легшим.
Марина: Я здобуваю освіту в місті Люблін, в UMCS (Університет Марії Кюрі-Склодовської), економічний факультет, логістика. З такою спеціальністю дуже багато перспектив. Мені потрібна робота, яка дасть мені достатньо грошей та можливостей, щоб подорожувати та займатись улюбленою справою.
Максим: Вчуся у Вроцлаві, у Вроцлавському економічному університеті, факультет «Фінанси та бухгалтерія», спеціальність «Фінансова аналітика та управління ризиком». Це складно, але при належному підході — цікаво та прибутково.

— А які ще варіанти для вступу ви розглядали, окрім обраного вами ВНЗ?
Анастасія: Я дуже сильно хотіла у Гданський університет та ще був варіант Вроцлавського, на англійську філологію. Але, тільки сюди, де я вчуся зараз, мені вистачило балів.
Марина: Думала в Острозьку академію або до Львову, але ніде не було тієї спеціальності, на яку я хотіла.
Максим: Запасним аеродромом для мене  був інший ВУЗ, у Катовиці, на ту ж спеціальність.

— Чи правда, що система навчання у Польщі відрізняється від української? В чому різниця?
Анастасія: На це не відповім, адже не знаю всіх тонкощів нашої української системи. У Польщі ж мені було дуже складно, тут усі йдуть до університету з 19-20 років, а я — молодша на 2 роки. Поляки не йдуть до ВНЗ відразу після школи, так як їх матура (наше ЗНО) дуже складна, тому вони йдуть після школи до академій та коледжів, а потім вже — до університету. Офіційний початок навчання в університеті — з 1 жовтня, але по суті навчання починається десь з 9 жовтня.
Марина: Ну, якщо чесно, я також не знаю, яка система в Україні. У Польщі за семестр тобі треба набрати певну кількість балів, щоб здати його. Сесія є звичайна і є поправкова. На звичайній сесії  здаєш програму за семестр, а поправкова – це для тих предметів, що не здав у звичайній, тут є і комісійний екзамен. Якщо ти не здаєш комісійний, то є два виходи (залежить від рішення декана): або ти вилітаєш або береш варунок. Варунок – це коли ти платиш певну суму і проходиш ще раз предмет наступного року.
Максим: Досить складне питання, тут безліч факторів. Обсяг досліджуваного матеріалу набагато вище, ніж в українських вишах.  Є така значна відмінність, яка мені як випускнику українського ВНЗ впадає у вічі: в українському ВНЗ викладач розповідає предмет на лекції, потім на практиці показує, як вирішуються певні завдання, потім ви вирішуєте їх разом і, нарешті, додому ти отримуєш завдання, яке потім оцінюється. У Польщі ж так: на лекціях тобі можуть дати одну теоретичну базу, а додому ти можеш отримати близько 15 завдань, які ти, можливо, бачиш перший раз в житті, тож маєш «з нуля» їх розбирати. Ти йдеш до бібліотеки, читаєш книжки, намагаєшся вирішити завдання. Потім, на практиці, ти виходиш до дошки, показуєш своє рішення, і отримуєш за це оцінку (іноді вона не залежить від правильного методу рішення, іноді тільки якщо ти її правильно вирішив). Якщо не правильно, то викладач запитує у аудиторії або сам потроху допомагає. Такий принцип самонавчання.

— Як викладачі в цілому ставляться до студентів?
Анастасія: Добре, я коли щось не розумію, то підходжу до них, викладачі одразу пропонують прийти на консультацію, дають емейл, та кажуть писати, якщо будуть питання.
Марина: Дуже добре, українців ніяк не виділяють, всі на рівних.
Максим: Завжди з повагою, на «Ви», як до рівних.

— Вам подобаються умови проживання у студмістечках? Чи відрізняються вони у різних містах?
Анастасія: Мені усе дуже подобається. Тут великі кімнати розраховані на 2 особи, спільна кухня з відмінною духовкою, більш-менш доглянуті душ та туалет. Прибиральниці приходять кожен день, окрім вихідних.
Марина: Так, в різних містах умови відрізняються, але загалом — кращі, ніж в Україні. Набагато дорожче, але краще. Я живу в гуртожитку середньої цінової категорії, але умови дуже класні. У блоці  — 2 кімнати по 2 людини, ванна і холодильник. Кухня та пральня на поверсі, все прибирається кожен день, дуже чисто.
Максим: Що коїться в інших містах не знаю, немає з чим порівнювати. Але у нас мені подобається абсолютно все. Кімната укомплектована меблями, є міні-кухня, туалет з душовою кабіною, є також плита та холодильник. Будь-якими поломками займається адміністрація гуртожитку.

— Збираєтесь вчитися далі, як отримаєте бакалавра?
Анастасія: Так, дуже хочу отримати магістра.
Марина: Так, але, мабуть, далі десь. Хотілось би в іншій країні, але не впевнена чи зможу, хоча програм достатньо.

— Яке у вас було перше враження, коли вперше потрапили у Польщу? І яке перше враження, коли вперше приїхали до міста, де зараз навчаєтесь?
Анастасія: Я живу в Сосновці, це спокійне невеличке місто. Ну, це як  Куйбишеве або Пологи в Запорізькій області. Але тут  є два великих торгових центрів, багато супермаркетів, велосипедні доріжки, всюди розкреслена дорога, гарно прибрано. 
Марина: Вперше в Польщу я поїхала у 5 класі, то, звичайно, в мене тоді мову відбрало — так мені сподобалось. Осінь тут дуже красива, тому настрій чудовий завжди.
Максим: «Як же тут прохолодно!» — перше враження. Приїхав о 04:30, в штанах та футболці. А навколо люди ходять в черевиках, куртках та дощ іде… У цілому, перший раз не був привітним для мене. Однак архітектура, звичайно, на висоті, гарні дороги та ду-у-уже багато машин, в порівнянні з Запоріжжям. Такі перші враження.

— І наостанок: які поради ви можете дати українським абітурієнтам, які збираються навчатися у Польщі?
Анастасія: Не боятися підходити до викладачів та питати, стільки разів, скільки буде потрібно. Щось не зрозуміло – всі допоможуть. Так само, бути обережними у «підборі»компанії, адже в Польщі дуже поширені наркотики. Бути обережними у клубах і барах. Ну, і  старатися, адже навчання тут дуже складне, тому не варто забувати, що це не курорт за кордоном, а дійсно серйозна справа. Якщо ви не на платному навчанні, то можете вилетіти одразу після першої сесії.А ще — бути уважними у магазинах, адже 1 злота це не 1 гривня, а 6,50 гривень! 🙂
Марина: Не треба брати з собою стільки речей, скільки всі збирають. Половина навіть не знадобиться. А ще — все не так страшно, як здається. На першому курсі ніхто хай навіть не шукає роботу. Раджу більше спілкуватись з поляками. Якщо є можливість, то поїхати на мовні курсі, навіть якщо мову знаєш.
Максим: Складне питання. Це ж моя майбутня конкуренція! А, ви кажете, поради! 🙂

 

Інтерв’ю підготувала Анна ПАШКО