Відкрита ліга КВК на Кубок ректора ЗНУ : шлях до півфіналу

7 грудня  у рамках Відкритої ліги КВК на Кубок ректора ЗНУ пройшла  друга, але вирішальна для деяких команд гра

Змагалися 10 команд : «Панда», «Лихие будни», «Дедушка» , «Ежачий кисель», «Не по теме», «Нет парня», «Come back», «Северный единорог», «Тиристорный светодиод» та Збірна електротехнічного факультету ЗНТУ.

Думаєте, писати жарти легко? Гадаєте, що вони пишуться за один-два дні? Якщо ви дійсно так вважаєте, то ви дуже помиляєтесь. Створювати гумор неймовірно важко. Мабуть, це один із найважчих процесів підготовки до гри.

Можливо, ви зовсім далекі від усіх тонкощів підготовки до гри і не знаєте, що перед змаганнями із гумору весь написаний матеріл ретельно перевіряють редактори Відкритої ліги. Повірте, вони ду-у-уже ретельно перевіряють всі тексти. Настільки ретельно, що потім доводиться збиратися і вигадувати нові жарти. Як би нам не було прикро і сумно, але, усе ж таки, я вважаю, що це — на користь. Адже ми навчаємося у вищому навчальному закладі, де повинен бути свій етикет.

Вирішальний день — день гри. Нескінченні репетиції із самого ранку, переживання усієї команди, думки про півфінал, сварки та сльози – усе це ми пережили із командою в один день. Для нас це була вже третя гра. Гра, яка вирішила нашу майбутню участь у півфіналі.

Як швидко летить час. Здавалося б, тільки проходив фестиваль, а ось вже і перша чверть фіналу настала. В третій раз вже не так лячно виходити на сцену. Ти вже знаєш коли і куди ти повинен вийти, що і коли сказати, що і для кого винести або, навпаки, прибрати. Але, все одно, перед виходом на сцену пітніють долоньки і є невелике тремтіння колін.

А ось ти вже готуєшся виходити, зараз — фізики, а ми – наступні. Як завжди, по нашій традиції, ми поклали по одній руці у коло і промовили: « Не по теме!» Ну, і побігли підкорювати зал!

Не передати словами, що відбувається з тобою, коли ти виходиш на сцену. Ніби ти — зовсім не ти. Минуло всього п’ять хвилин, а ось і все. Так швидко? Так, тому що на емоціях та переживаннях зовсім не помічаєш як скороплинно біжить час!

Усе. Ось і кінець. Нарешті оголошують назви команд, які потрапили до півфіналу. Усі члени нашої команди були надзвичайно засмучені тим, що не почули назву нашої команди, адже ми до останнього щиро сподівались, що потрапимо до півфіналу!

Сльози, істерики та біль – усе, що ми відчували у перші 30 хвилин. Невже, це усе? Невже,  усе, що ми готували було марним? Невже, це наша остання гра на цій сцені? Але, чудесам – бути!

Опісля гри редактори Відкритої ліги майже силоміць затягнули нас на розбір польотів, але, навіщо? Адже ми не потрапили до півфіналу!

Вислухавши усі зауваження редакторів ми вже збиралися уходити, але лише одна фраза ведучого: «Порадившись із журі, ми вирішили взяти до півфіналу команду «Не по теме» факультета журналістики» одразу приголомшила усіх нас. «Раділи як діти» — це про нас! Не передати словами, як сильно ми зраділи такому рішенню журі! Якраз  у такі моменти розумієш, що усе що ми робимо – усе це не даремно. Чекайте нас у півфіналі!

Вероніка БУЛАВІНА