Вірджинія Хендерсон – медсестра, яка здійснила революцію у своїй професії

У Всесвітній день медичних сестер неможливо не згадати Вірджинію Хендерсон – одну з найвідоміших медсестер в історї, яка прославилася своїм новаторським поглядом на професію та неперевершеним ентузіазмом у роботі

Фото: nursingtimes.net

Міс Хендерсон (навіть у вельми поважному віці вона відмовлялася від звернення «місіс») – володарка почесних докторських ступенів у 12 університетах, нагороди Крістіан Рейман від Міжнародної ради медичних сестер (це «Оскар» в світі сестринської справи), а також премії… свого імені. 

Медсестра-революціонерка

Вірджинія Хендерсон, Вирджиния Хендерсоняка прожила майже ціле століття, стала головною «реформаторкою» професії медсестри в історії. Щоб гідно оцінити позитивні зміни, які здійснилися завдяки  цій надзвичайній жінці, треба знати, що представляла собою професія медсестри до 20 століття. Власне, і професії ніякої не було. «Тоді головним нашим завданням в лікарні була підтримка в ідеальному вигляді своєї білосніжної крохмальної уніформи», – жартувала міс Хендерсон.

У кращому випадку певні функції медсестер виконували доглядальниці, яких наймали багатії, щоб ті сиділи біля ліжка тяжко хворого члена родини. У безкоштовних лікарнях тих часів була розповсюджена негуманна практика – за хворими змушували доглядати самих же паціентів лікарні, «простолюдинів, які самі тільки починали одужувати. Тож поняття професійної медсестри взагалі не існувало. Згадати тільки образ Сари Гемп з романа «Мартін Чезлвіт» Діккенса, який став негативним символом працівників медичної сфери, які зловживають своїми обов’язками і алкоголем.

Ситуацію треба було терміново змінювати. Відповідальність взяла на себе смілива та захоплена справою Вірджинія Хендерсон. «Призначення медсестри – допомагати людині, проводити дії, які стосуються підтримки її здоров’я, одужання (або мирної смерті), які вона зробила би самостійно, якби мала для цього достатньо сил, волі або знання», – скаже вона згодом. Слова людини, по-справжньому віданної медичній справі! Але до професії медсестри Вірджинія прийшла не за покликом дитячої мрії. Це – був поклик долі.

З талановитого дизайнера в геніальну медсестру

Вірджинія Хендерсон не мріяла про професію медсестри та зовсім не збиралася одягати білий халат. Вона мріяла стати художником, створювати ескізи інтер’єрів та оригінального одягу. Дівчина гарно малювала, а початок 20 століття з його модерновими течіями, ідеями краси, прогресу та моди був ідеальним часом для розвитку дизайнерської справи. Але планам не суджено було здійснитися – коли Вірджинії було 17, розпочалася Перша світова війна.

В той час обов’язком кожної справжньої леди був догляд за пораненими на полі бою. Тож уродженка американського Півдня, представниця поважного інтелігентського роду вчителів, лікарів та юристів не могла дозволити собі байдужість у такий час. Батько Вірджинії – адвокат, який боровся за права корінних жителів Америки, індіанців та виграв свого часу гучний судовий процес, захищаючи плем’я Кламат. Такі поняття як «обов’язок», «чесність», «справедливість» були принциповими для родини Хендерсон. «Рівно два роки побуду медсестрою – і жодного дня більше» — постановила собі Вірджинія. Через два роки війна закінчиться – і дівчина вже не згадає про свої минулі мрії стати художником.

Вірджинія Хендерсон у 1920-х рр. Фото: tn-roots.com

Вірджинія Хендерсон у 1920-х рр. Фото: tn-roots.com

До моменту завершення Першої світової війни дівчина вже була ученицею Вашингтонської Армійської медичної школи. Отримавши в 1921-му році свій перший диплом, Вірджинія почала працювати. Робота медсестри стала справжнім покликанням дівчини. Вона не тільки чудово виконувала свої обов’язки, а й дуже вміло пояснювала ази професії новачкам. Не помітити такого таланту було неможливо, тож через два роки Вірджинію Хендерсон «підвищили» – дівчина стала першим у світовій історії штатним інструктором по сестринській справі.

Діапазон її діяльності з часом ставав все ширшим. Так, за тендітними плечима міс Хендерсон – два чотиритомники, присвячені сестринській справі. Вірджинія пропрацювала 14 років у педагогічному коледжі Колумбійського університету, поєднуючи викладацьку роботу з роботою в лікарнях. Протягом 10 років вона проводила аналіз досліджень сестринської справи в Америці та інших англомовних країнах для Йельского університету. 

У книзі «Дослідження сестринської справи» («Nursing Research: Survey and Assessment») вона проаналізувала практично кожну деталь наукових досліджень у цій сфері. 12 років міс Хендерсон присвятила складанню каталогу наукової літератури про сестринську справу («Nursing Studies Index»).

Дві ці праці вважаються наймасштабнішими серед наукової спадщини Вірджинії Хендерсон, але найважливішою працею стала все ж таки революційна концепція та методологія догляду за хворими.

Головний – не лікар, головний – паціент

Virginia_Henderson photo

Фото: nahc.org

Саме Вірджинії Хендерсон належить одне з найточніших визначень професії і науково обгрунтована теорія сестринської справи. Професія медсестри, по теорії Хендерсон, є не допоміжною або другорядною, але цілком самостійною: «Медична сестра повинна виконувати план лікування, складений лікарем, але все, що стосується індивідуального догляду, творчо планує вона сама. Сестра має стати незалежною у межах своєї справи».

Хендерсон невпинно підкреслювала, що медсестра має допомогати пацієнтові стати незалежним від неї та її допомоги – чим швидше, тим краще. Авторською моделлю Вірджинії Хендерсон користуються медсестри всього світу. Вона здійснила революцію на рівні фундаменту сестринської справи, зробивши «рокіровку» у процесі догляду за хворим. Якщо до цього головними був лікар і його діагнози, то тепер найважливішою персоною став пацієнт і його потреби. Так повністю змінился і мета, і суть професії в цілому.

Це був, без перебільшення, справжній «бум». І це – тільки старт у процесі змін, які впровадила міс Хендерсон за своє довге життя. Слід сказати, це було не просто максималістичне бажання змін, руйнування старих консервативних традцій. Це було професіональне рішення  досвідченої та освіченої людини, яка виважено впроваджувала лише ті реформи, які позитивно та раціонально змінювали процес лікування та розвивали його.

Всім цим медсестри всього світу користуються досі. А почалося це, всього-навсього, з редагування чужої книги.

Від редактора до автора книги

Вірджинії довірили редагувати настільну книгу всіх північноамериканських медсестер – навчальний посібник «Принципи і практика сестринської справи» канадки Берти Хаммер. На той час автор тяжко захворіла і вже була практично при смерті, коли постало питання підготовки до друку ще одного перевидання посібника. Берта була вже не в змозі одна займатися редагуванням книги, тож шукала помічницю. Канадка чула про дивовижну медсестру Вірджинію Хендерсон, працездатність і відданість якої були об’єктом захоплення багатьох. Берта Хаммер попросила домогти «прославлену» молоду медсестру, яка радо погодилася на таку пропозицію. Спільно вони подужали четверте видання посібника, а наприкінці 1939 року Берта Хаммер померла, не доживши й до 50 років.

Міс Хендерсон не забула про спільну справу і світ побачив ще два видання книги. Незважаючи на те, що поруч незмінно стояло прізвище Хаммер, як засновниці цієї праці, посібник все більше ставав твором Вірджинії Хендерсон. Її філософія любові до людини, поваги до волі та інтересів паціента, а також скептичне ставлення до беззастережної влади лікаря у процесі лікування стали головним лейтмотивом, який повністю змінив популярну книгу.

«Знаєте, що позначає абревіатура «Д. М.» (доктор медицини)? Дорогий Мікрокосмос! Адже він – маленький божок в білому халаті», – жартувала вона з властивим їй тонким гумором.

Фото: rakpobedim.ru

Фото: rakpobedim.ru

Книга Хаммер-Хендерсон поступово стає навчальним посібником не стільки для медсестер, скільки для самих хворих та їх родин. Вона дуже цікава за змістом та проста за викладенням матеріалу. П’яте видання Вірджинія написала вже самостійно, майже нічого не залишивши від першого варіанту. Це не суха теорія, а глибинна філософія сестринської справи. З такою витонченістю і легкістю описати складні речі могла тільки людина, що відчуває і любить красу, справжній художник.

«Роль медсестри — влізти в шкуру паціента»

На думку міс Хендерсон, у кожної людини є  14 базових потреб: 

  1. Нормально дихати.
  2. Їсти і пити.
  3. Виводити з організму продукти життєдіяльності.
  4. Рухатися і бути в змозі займати зручну позу.
  5. Спати і відпочивати.
  6. Вибирати зручний одяг, вдягати і знімати його.
  7. Підтримувати комфортний температурний режим, який визначається температурою повітря у приміщенні та одягом.
  8. Підтримувати чистоту тіла, хороший стан шкіри і волосся.
  9. Уникати небезпек для себе, не завдавати шкоди оточуючим.
  10. Спілкуватися з людьми, мати можливість висловлювати свої почуття, потреби, страхи або думки.
  11. Молитися.
  12. Грати і відпочивати.
  13. Працювати, отримуючи від цього задоволення.
  14. Вчитися, досліджувати світ, задовольняти свою цікавість.

Згідно з  міс Хендерсон, не тільки з фізіологічних, але також з психологічних, соціальних та духовних потреб складається здоров’я. Завдання медсестри — забезпечити пацієнтові таке оточення, де його 14 базових потреб задовольнятимуться максимально повно. «Роль медсестри, – пише Хендерсон, – влізти в шкуру пацієнта і доповнювати те, чого йому бракує – силу, волю, знання».

Головний секрет цієї сестринської філософії, напевно, криється не стільки в логічності та гармонії, а в нескінченній любові до людини. Міс Хендерсон прагнула, щоб її парці принесли якомога більше користі всім, щоб їх було легко читати та легко застосовувати, не маючи навіть медичної освіти. Хендерсон, людина блискуче освічена, суворо  стежила за тим, щоб в книгах не було складної термінологї, навіть слівця, яке було б зрозуміле лише медикам – і вимагала цього від своїх студентів. Дрібниць для неї не існувало. Існувала людина.

Краса у всьому

Вірджинії Хендерсон не вдалося стати художником, але вона повною мірою навчилася створювати красу навколо себе. Насправді все, до чого вона торкалася, ставало прекрасним. В першу чергу, міс Хендерсон зробила прекрасною свою професію, яка до цього була мало не знехтувана.

У 75 років Вірджинія змінює сферу діяльності. Вона йде з лікарні (де продовжувала працювати весь цей час), перестає писати книги і починає їздити по світу з лекціями. Її чарівність, переконаність і відданість справі миттєво полонить серця прихильників зі всього світу, люди охоче приймають її теорію та у подальшому втілюють в життя.

Фото: blogenfermeria.com

Фото: blogenfermeria.com

Їй було вже під 90, і вона – сама завжди одягнена як справжня леді, за старою консервативною модою – щиро захоплювалася дівчиною-панком із різнокольоровим ірокезом: «Ах, як красиво!» А коли одного разу в лікарні її попросили простежити за організацією Різдвяного свята, Вірджинія влаштувала справжній великосвітський вечір. Посадила всіх колег вирізати свічники, а після особисто завертала їх у золотисту фольгу.

Прекрасна зовні, елегантна, володарка яскраво-блакитних очей та ніжних локонів, вона була люб’язною та вправною господинею і мала чудове почуття гумору. Коли люди згадують про неї, то неодмінно кажуть про незвичайний медово-рожевий колорит, який міс Хендерсон привносила в своє життя. Одяг, інтер’єр її кабінету – все потопало в ніжній квітковій лагідності, в якій так легко було розслабитися, відволіктися від болю й турбот.

Хто добре живе, той добре і вмирає

Над власним довголіттям і славою Вірджинія жартувала. Нерідко молоденькі медсестри в лікарнях, де та виступала, ціпеніли в присутності знаменитості. «Вам, звичайно, сказали, що я вже 10 років як померла», – посміхалася міс Хендерсон – і вся напруженість танула.

Померла вона в хоспісі – не хотіла надто обтяжувати родину та довірилася своїм колегам. В останню годину родичі і друзі заповнили палату. Заміж Вірджинія так і не вийшла, але близьких людей, яких вона любила  і які обожнювали міс Хендерсон, було дуже багато.

Їй принесли морозиво і шоколадний кекс. Вірджинія з апетитом з’їла десерти, струсила крихти з білосніжної накрохмаленої серветки, попрощалася з усіма і попросила рідних і близьких піти. Через годину-дві вона померла – тихо, спокійно і безболісно.

Медсестра – це ноги безногого, очі сліпого, опора дитині, джерело знань і впевненість для молодої матері, уста тих, хто занадто слабкий або занурений в себе.

(с) Вірджинія Хендерсон

Фото: nurseslabs.com

Фото: nurseslabs.com

Олександра Лозов’юк

за матеріалом Катерини Севастьянової

https://www.miloserdie.ru/article/virdzhiniya-henderson-samaya-vydayushhayasya-medsestra-xx-veka/