Внутрішній світ фільмів-загадок
Фільми. Загадки. Те, що може зацікавити потенційного користувача. У фільмах ми бачимо ту реальність, частиною якої нам хотілося б стати (чи було б непогано). Загадки дають нам захопливу історію, розв’язання якої нас цікавить та надає можливість уявити себе в цій історії, щоб стати ближчим до відповіді.
Наприклад: хто мені завжди правду каже? Й тут захочеться перелічувати різні предмети, людей, обставини. До тих пір, поки ти не скажеш, що здаєшся й не зрозумієш, що про слово «дзеркало» ти думав, але цей варіант здався дуже простим.
Щось подібне я відчуваю, коли занурююсь в кіножанр фільмів-загадок. При перегляді кожного фільму, я відчуваю себе в історії, паралельно з героями, шукаючи вихід, пояснення, вирішення. При цьому, цей жанр є для мене захопливим атракціоном, в якому я відчуваю містичний темп, який додає мені більше задоволення від перегляду.
Нещодавно дізнався, що серед фільмів-загадок є картини, які я знаю, чув, бачив, але не дивився (як би це дивно не читалось). Однією зі стрічок є фільм «Гра» 1997 року, де головну роль зіграв Майкл Дуглас. Сюжет розповідає про бізнесмена, якому брат дарує на день народження сертифікат на проходження гри. Самою грою займалась велика компанія, яка починає викликати питання ще на початку. Що це за гра, яку організовує так багато людей?
Загадковість почала вибудовуватись з того моменту, як головному герою надають анкету, де були несподівані питання про особисте, а також психологічні тести перед початком проходження. Начебто інтригує…а може і покидає бажання «продовжувати починати» від багатьох перевірок.
Як глядачу, було цікаво поринути у реальний світ з альтернативною реальністю, наче у «Дивних дивах», але зовсім по-іншому.
Герой потрапляє у досить реальні місця, де всі поводять себе дивно та раптово зникають, що є частиною гри. Він, як і глядач, не розуміє сенс, мотив цієї гри, але знає, з чуток інших, що їм дуже сподобалося.
Фінал фільму підводить до того, що герою випадає другий шанс стосовно оточення та цінувати все, що має, після всіх подій, що він пережив.
Мене наздогнало питання «Чи міг би я щось подібне створити?». Чи зміг би створити загадкову історію та розказати її мовою кіно? Якщо це питання в мене й досі звучить, то гадаю, що при наявності певних знань, мотивації та бажання – це можливо.
Бо бажання так само заінтригувати, заплутати, викликати емоцію та задоволення є досить нормальним. Головне, задовольняти їх цивілізованими шляхами.