Запоріжжю личить весна

Запоріжжю личить весна. Місто сприймається як мапа, де в яскравих місцях, за філіжанкою кави, мандруючи цитатами запорізьких поетів, можна знайти щось особливе для себе, для друзів або для коханої людини.

Саме весною хочеться поринути у світ своїх власних мрій, змалювати своє життя яскравим барвами та думати про гарне. Весна — це кава з корицею, красиве зелене листя, як частина дитячого малюнка, теплі, ніжні плюшки з ваніллю і тонкий запах свіжості. Весна  відчуває щастя. Вона — найкрасивіша. Вона — справжня та не може дихати без людських посмішок. А особливо приємно блукати довгими весняними вечорами, відчуваючи свободу, легкість, яку може надати тільки весна.

Раз у раз виникає бажання повернутися у весну: навкруги — тільки-но заквітлі абрикоси, в кав’ярнях сидять люди, які охоче діляться своїми секретами… Мрії, які мають особливий присмак, та прохолодний вітер, який огортає ніжніше, ніж вовняна ковдра. Також в цю пору року хочеться писати. Українські поети написали низку красивих віршів, ніби дякуючи за те натхнення, яке їм подарували весна…

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила

А на полі жайворонок —

Соловейко в гаї

Землю убрану весною

Вранці зустрічають.

Т. Шевченко

Кароліна ГАЙДУК